|
Державний контроль здійснюється в багатьох напрямках. Систе-ма контролю передбачає різні типи контролю - адміністративний, фінансовий, архітектурний, санітарний, технічний, екологічний, по-жежний та ін. Державний фінансовий контроль є окремою самостій-ною складовою загальної системи державного контролю і резуль¬татом практичного використання державою контрольної функції фінансів. Наведемо визначення сутності державного фінансового контро¬лю: це система заходів забезпечення ефективного використання дер¬жавних фінансових ресурсів в інтересах суспільства, які охоплюють 263 усі операції, пов’язані з рухом державних коштів, і здійснюються у відповідних формах за допомогою спеціальних методів. Об’єктами державного фінансового контролю є грошові, розпо¬дільчі процеси при формуванні й використанні державних фінансо¬вих ресурсів в усіх рівнях і складових економіки України. До сфери державного фінансового контролю належать усі господарські опера-ції, що здійснюються з використанням державних коштів. В умовах ринкових відносин зберігаються передумови існування державного фінансового контролю. Жодна держава не може від ньо¬го відмовитись, оскільки такий контроль є однією з необхідних умов існування держави незалежно від того, які економічні відносини в ній панують. Мало того, дослідження економічних передумов існування дер-жавного фінансового контролю дають підстави стверджувати, що у процесі розвитку ринкової економіки обсяги, сфера застосування, роль державного фінансового контролю не зменшуються, оскільки не зменшується його економічна база, тобто державні фінансові ре-сурси і грошові фонди (бюджетні та позабюджетні), які мають вико-ристовуватись в інтересах суспільства. Контроль за збереженням і використанням власності - невідділь-не право власника, тому об’єктивною умовою і економічною базою існування системи державного фінансового контролю є державна вла-сність. В Україні державна власність загальнодержавна і комунальна. Державний фінансовий контроль не обмежується перевіркою вико¬нання зобов’язань перед державою зі сплати податків і обов’язкових платежів юридичними та фізичними особами. Це лише один напря¬мок контрольної діяльності. Аналіз зарубіжного і вітчизняного дос-віду розвитку фінансової системи держави свідчить, що в умовах ринку і приватної власності обсяги коштів і майна, що є державною власністю, не тільки не зменшуються, а й інколи збільшуються разом зі збільшенням національного багатства і ВВП. Через бюджетну си¬стему й державні позабюджетні фонди в Україні акумулюється і роз-поділяється майже половина вартості ВВП. За статистичними дани¬ми, в Україні через бюджетну систему і Пенсійний фонд у 1990 р. розподілялось 26,2 % ВВП, у 1993 р. - 38,6, у 1995 р. - 46,3, у 1996 р. - 35,8, у 1997 р. - 46,6, у 1999 р. - 35,4 %. Тому в нових еко¬номічних умовах необхідно зміцнювати правову базу, удосконалю-вати організацію, методи і прийоми державного контролю, а також підвищувати його ефективність. 264 Роль, завдання й масштаби державного фінансового контролю без-посередньо пов’язані з поняттям економічної безпеки України, рівень якої необхідно підвищувати. Економічна безпека - це комплексний показник, що складається з таких елементів, як бюджетна безпека, бор-гова, зовнішньоекономічна, валютно-грошова, фінансово-кредитна, податкова, структурно-виробнича, господарсько-правова, інвестицій¬на, паливно-енергетична та продовольча. Можна навести багато іс-нуючих нині загроз економічній безпеці України, але звернемо ува-гу тільки на такі, які можна або усунути, або принаймні зменшити за допомогою ефективної системи державного контролю. Такими за-грозами насамперед є недосконалість фінансово-бюджетної системи; неефективність системи контролю за використанням бюджетних коштів, податкової системи, що пригнічує виробництво і призводить до масового ухилення від сплати податків; недосконалість системи державного управління приватизаційними процесами, масові зло¬вживання в цій сфері, вивезення за кордон дефіцитної стратегічної сировини; нелегальне вивезення з України капіталу; приховування значних валютних коштів за кордоном суб’єктами господарювання та фізичними особами; збільшення масштабів тіньової економіки; посилення процесів криміналізації; поширення корупції в управлінсь-ких структурах; збільшення кількості шахрайсько-економічних зло¬чинів; недосконалість (іноді відсутність) законів, пов’язаних з регу-люванням тих чи інших нових економічних процесів і відносин, що виникають в умовах ринкового реформування. Без дієвого державного контролю неможливо підвищити найваж-ливішу складову поняття "економічна безпека” - бюджетну безпеку, під якою слід розуміти реальний рівень забезпечення платоспромож-ності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного та місцевих бюджетів. Бюджетна безпека має підтримуватись досконалою системою бюджетного обліку і контролю, ретельною перевіркою видатків, оскільки через бюджетну систему перерозподіляються значні кошти. В установах і організаціях, які фінансуються за рахунок бюджет-них коштів, контролюючі органи часто виявляють такі порушення, як нецільове використання, нестача та привласнення коштів і мате-ріальних цінностей. Перевірки свідчать, що в умовах гострого дефі-циту бюджетних коштів практикується надання з місцевих бюджетів безвідсоткових позик суб’єктам господарської діяльності, переда-вання в оренду приміщень без справляння орендної плати і покрит¬тя витрат, пов’язаних з користуванням комунальними послугами; трап- 265 ляються численні порушення при здійсненні взаємозаліків заборговано-сті; надмірність у використанні бюджетних коштів внаслідок завище-них обсягів і вартості виконаних ремонтних робіт і наданих послуг. Стан державних фінансів потребує систематичного контролю за дотриманням органами державної виконавчої влади та місцевого са-моврядування режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат. Посилення і вдосконалення державного фінансового контролю мають бути забезпечені на рівні законодавчої і виконавчої влади. Як свідчить зарубіжний досвід, незалежно від рівня економічно¬го розвитку і політичного устрою держави в багатьох країнах ство¬рені органи державного контролю. На рівні законодавчої влади -це різні інститути парламентського контролю, на рівні виконавчої -система урядових контрольно-ревізійних органів. Органи державно¬го контролю в зарубіжних країнах здійснюють контроль за витра-чанням державних коштів і використанням державного майна. Вони контролюють витрачання органами управління коштів, виділених на їх утримання та реалізацію державних програм, перевіряють ви-робничо-фінансову діяльність приватних фірм з виконання урядових замовлень. Наприклад, у Німеччині федеральна рахункова палата контролює також усі федеральні підприємства, страхові установи федерації, приватні підприємства з п’ятдесятивідсотковою часткою участі держави, решту організацій, якщо вони розпоряджаються державними коштами. Висока ефективність бюджетно-фінансового контролю в зарубіжних країнах зумовлена різними чинниками і на-самперед тим, що керівники вищих органів державного фінансового контролю призначаються і затверджуються парламентами на трива-ліший час, ніж терміни повноважень цих парламентів (у США - на 15 років, у Канаді - 10 років, у Німеччині, Австрії, Угорщині - на 12 років), і можуть бути звільнені з посади лише за рішенням парла-менту через професійну невідповідність чи здійснення певних зло¬вживань; витрати на утримання контролюючих органів затверджу-ються окремою статтею державного бюджету [46]. Державний фінансовий контроль в Україні також здійснюється на рівні законодавчої і виконавчої влади. Органом парламентсько¬го контролю є Рахункова палата, що підпорядковується Верховній Раді України. Виконавча влада здійснює контроль через державні органи влади - Державну контрольно-ревізійну службу (ДКРС), Державну податкову службу, Державне казначейство, Митну служ-бу, контрольно-ревізійні підрозділи міністерств та інші центральні 266 органи виконавчої влади, а також через місцеві органи влади - міс-цеві державні адміністрації. Бюджетний контроль, який виконують законодавчі й виконавчі органи влади, сприяє оптимізації фінансо¬вої та бюджетної політики держави, стабільному надходженню кош-тів до бюджетної системи, раціональному і ефективному викорис-танню цих коштів в інтересах суспільства. Державний фінансовий контроль має базуватися на принципах законності, об’єктивності, регулярності, системності, скоординова-ності та гласності (рис. 7.2). Законність Діяльність контролюючих органів згідно з нормами чинного законо¬давства, які визначають їх функції, права, обов’язки і відповідальність Об'єктивність Забезпечення контролюю¬чими органами неуперед-женого рівного підходу до всіх підконтрольних суб’єктів під час здійснен-ня контрольних дій, при узагальненні і реалізації результатів контролю
Регулярність Здійснення заходів контролю всіма контролюю-чими органами на засадах планомірності в терміни, що регламентують контрольний процес Скоординованість Контролюючі органи координують діяльність з метою запобігання дублюванню перевірок і зайвого відволікання працівників підконтрольних органів; у разі потреби організову-ють спільні з іншими контролюючими органами ревізії та перевірки ДЕРЖАВНИЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ Системність Забезпечення контролю на всіх стадіях руху державних коштів у фінансовій і виробничій сферах шляхом створення відповідної організаційної системи контролю в країні Гласність Висвітлення в засобах масової інформації основних результатів діяльності контролюючих органів з перевірок щодо дотримання законодавст-ва, викриття зловживань, запобігання неефективно-му, нецільовому викорис-танню державних коштів
|