Форми організації страхових фондів і види страхування - фінанси підручник - Фінанси підручники - Каталог статей

Сучасні форми організації страхування як особливої сфери фі-нансових відносин і водночас специфічної форми підприємницької діяльності визначаються загальними принципами функціонування ринкової економіки. У свою чергу, реалізація цих принципів, що ві-дображається у формуванні структури видів страхування та формах організації страхових фондів, залежить від розвитку ринкових відносин у кожній країні й від національних особливостей сфери підприємництва. Розвинені ринкові відносини потребують розгалуженої системи страхування.

Ринкова економіка характеризується свободою і численними фор-мами підприємництва при збереженні за державою регулювання найважливіших загальних правил ринкового господарювання та особливих правил в окремих галузях. Це відображається в законо-давстві стосовно окремих видів діяльності, зокрема страхування. Та-ким чином, страхування як економічна категорія є інструментом регу-лювання ринкової економіки і водночас як вид діяльності є об’єктом регулювання з боку держави, що сприяє створенню впорядкованої структури страхового ринку (рис. 4.1). В Україні державний нагляд за страховою діяльністю згідно із Законом України "Про страхуван-ня” здійснює спеціальний уповноважений орган виконавчої влади.

Страховий ринок функціонує за умови реалізації певних принци¬пів. Основним принципом страхування в ринковій економіці є забез-печення конкурентної страхового ринку на основі демонополізації страхової діяльності. До об’єктів конкуренції страхових організацій належать умови мобілізації коштів страхувальників у страхові фон¬ди, ефективність інвестування та досягнення високих кінцевих фінан-сових результатів. Саме конкуренція спонукає страхові організації в межах їх форм діяльності постійно розширювати асортимент страхо¬вих послуг, удосконалювати систему їх оплати і підвищувати опе-ративність виплат страхового відшкодування.

Принцип забезпечення фінансової стабільності страхової органі-заціївпливає на конкуренцію між страховими організаціями різних форм, коли безпідставно знижуються тарифи або здійснюється ризи-коване інвестування. Конкуренція в галузі страхування не повинна порушувати інтереси страхувальників, тому держава регламентує сферу страхового інвестування.

Принципом організації страхування є також забезпечення юридич-ного захисту учасників страхового фонду в разі настання страхово¬го випадку незалежно від форми організації страхування. Цей прин¬цип реалізується через механізм реєстрації страхових організацій, ліцензування всіх видів страхової діяльності та контроль з боку ор-гану державного страхового нагляду.

Самострахування базується на індивідуальній відповідальності й полягає у формуванні страхових фондів юридичними та фізичними особами у грошовій або натуральній формі. Недоліком розглядуваної форми страхування є неможливість створити страхові фонди необ-хідного розміру, оскільки це потребує вилучення з господарського обороту значних коштів. Самострахування є першою історичною формою страхування.

Централізоване страхування базується на державній відпові-дальності й фінансується із загальнодержавних коштів, зосереджених в окремих державних фондах (резервних фондах Кабінету Міністрів і регіональних державних органів влади). Особливість цієї форми стра-хування полягає в обмеженості об’єктів страхування (надзвичайні по¬дії) і формуванні як грошових, так і майнових страхових фондів (дер-жавний резерв).

Колективне страхування ґрунтується на солідарній відповідаль-ності членів страхового фонду, який вони формують своїми внесками. Саме колективне страхування є основою страхового ринку у формі страхових фондів страхових компаній.

Добровільне страхування означає виникнення страхових відно¬син лише на основі добровільно укладеної угоди (страхового поліса) між страхувальником і страховиком у разі можливої участі посеред-ників страхового ринку (страхового брокера, страхового агента). Воно є частиною цивільних правових відносин.

• вибіркове охоплення страхуванням з огляду не лише на бажання страхувальника, а й на об’єктивні обмеження в укладенні договору страхування, які обумовлює страховик;

• добровільне страхування завжди обмежене терміном, передбаче-ним договором. Безперервність страхування досягається повтор-ним укладенням договору;

• добровільне страхування діє лише за умови оплати згідно з догово-ром (разовий внесок або періодичні платежі). Несвоєчасна оплата, що порушує умови договору, означає припинення страхових від-носин;

Добровільне страхування за деякими видами (особисте, медичне, пенсійне, протипожежне) існує паралельно з обов’язковою формою страхування і доповнює його, створюючи додатковий страховий за-хист страхувальника.

Обов'язкове страхування існує у сфері інтересів не лише окремих страхувальників, а й суспільства загалом, тобто зумовлене суспіль¬ною доцільністю. Обов’язкове страхування здійснюється відповідно до законодавчих актів, що регламентують аспекти відповідного страхування: перелік об’єктів страхування; рівень страхової відпові-дальності; права та обов’язки сторін; встановлення тарифних ставок страхових платежів. Законодавчо також визначено страхові органі-зації, яким доручено обов’язкове страхування за його окремими ви-дами на основі укладення договорів між страховиком і страхуваль-ником.

Обов’язкове страхування передбачає деяку добровільність вклю-чення в категорію об’єктів страхування. Наприклад, окрема людина добровільно приймає рішення про початок роботи за спеціальністю, що передбачає обов’язкове страхування. Але цей вид страхування повністю охоплює конкретну категорію об’єктів страхування, якщо це передбачено законодавством. В Україні згідно із законодавством обов’язкове страхування існує у вигляді обов’язкового та загально-обов’язкового державного страхування.

Обов'язкове страхування здійснюється в межах договору обо-в’язкового страхування за рахунок коштів страхувальника і включа-ється в його валові витрати. Страховиком є організація, яку затвер-джено законодавчо. Такий вид страхування поширюється на окремі види професійної діяльності (військовослужбовці, працівники ор-ганів юстиції, державних контрольних органів, митники, донори та ін.), пасажирів громадського транспорту, власників транспортних засобів, а також на фінансові гарантії при транзитних перевезеннях підакцизних товарів через територію України.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пенсійне, медичне, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності; на випа-док безробіття; від нещасного випадку на виробництві) здійснюють спеціальні позабюджетні фонди (див. підрозд. 1.2 та 2.4), які фор-муються з коштів страхувальників, застрахованих осіб, асигнувань з бюджету.

умовах ринкової економіки обмежується виключно страховими га-рантіями, які надає держава через свої уповноважені органи. Дер-жавне страхування - це така організаційна форма, згідно з якою страховиком є держава в особі уповноважених на це організацій. У межах державного страхування держава монопольно здійснює окремі види страхування.

Особливість державного страхування полягає в економічній при-роді державних страхових фондів і здійснюється через бюджетні або позабюджетні цільові фонди, які формуються в межах державних фі-нансів. Джерелом цих фондів, як і державних фінансів загалом, є по-датки і обов’язкові відрахування юридичних та фізичних осіб до бю-джету і позабюджетних фондів.

Розрізняють такі види державного страхування: . централізоване за рахунок централізованого страхового (резервно¬го) фонду, який створюється із загальнодержавних ресурсів у

натуральній та грошовій формах. Ресурси у натуральній формі - це постійно оновлювані запаси стратегічного значення, у грошовій -підпорядковані уряду централізовані державні фінансові резерви. Завдання централізованого страхового фонду, який є елементом загальногосподарського комплексу країни, полягає у страхуванні економіки країни від наслідків надзвичайних подій природного та техногенного характеру; . загальнообов'язкове соціальне за рахунок Фондів соціального страхування, які формуються, у свою чергу, за рахунок відрахувань роботодавців, що включаються до собівартості продукції та послуг (нарахування на фонд оплати праці), внесків найманих працівни-ків, асигнувань з державного бюджету, інших надходжень відпо¬відно до законодавства.

Недержавне страхування базується на колективній відповідаль-ності. У цій формі страхування страховиком є приватний капітал у вигляді господарського товариства (найпоширенішою формою стра-хової компанії є акціонерне товариство), яке функціонує згідно з чин-ним законодавством і здійснює страхову діяльність. Страховий фонд товариства формується за рахунок його статутного капіталу, страхо¬вих внесків і прибутку від страхової діяльності. Недержавне страху-вання за розмаїттям ризиків, що страхуються, і кількістю незалежних страхових компаній становить основу ринку страхових послуг.

Взаємне страхування ґрунтується на колективній відповідальнос-ті групи юридичних і фізичних осіб, що об’єдналися в товариство взаємного страхування, страховий фонд якого формується за раху-нок їх внесків. Товариство взаємного страхування належить до не-комерційних організацій (його основною метою не є отримання при-бутку). Кожний засновник товариства є членом-пайовиком і має право на страховий захист пропорційно до власного внеску. Після виплати страхового відшкодування страховий фонд товариства по-повнюється внесками його членів.

Співстрахування і перестрахування розглядаються у підрозд. 4.3. Види страхування вирізняють відповідно до класифікації об’єктів страхування, які є носіями страхового інтересу і належать до мате-ріальних чи нематеріальних явищ. Відповідно об’єкти страхування поділяють на класи: що мають вартість і що не мають вартості. В українському законодавстві (ст. 4 Закону України "Про страху¬вання”) як окремі об’єкти розрізняють особисте, майнове та страху-вання відповідальності. У законодавстві деяких країн з ринковою

економікою додатково як окремий об’єкт (галузь) страхування роз-глядається страхування економічних ризиків. Кожний об’єкт (га-лузь) страхування поділяється на підгалузі, що мають специфічні особливості ризиків, які, у свою чергу, так само мають різновиди (рис. 4.4).

Об’єктом особистого страхування є життя, здоров’я та праце-здатність людини. Воно поєднує ризикову та зберігальну функції -нагромадження платежів і видачу позики під заставу страхового по-ліса. У межах підгалузей цього виду страхування (життя, від нещас-ного випадку, медичного та пенсійного страхування) розрізняють страхування здоров’я громадян у поїздках за кордон, пенсій за віком або станом здоров’я, від нещасних випадків професійних груп, дітей і школярів, ритуальних послуг та ін.

Медичне добровільне страхування є частиною системи суспільної охорони здоров’я і може фінансуватись за рахунок спеціальних стра-хових фондів, організованих, наприклад, за територіальним прин-ципом. Така організаційна форма страхування поширена у країнах з розвиненими ринковими відносинами і, безперечно, з часом буде реалізована в Україні у процесі здійснення медичної реформи.

Територіальний фонд медичного страхування формується за ра-хунок внесків фізичних осіб (розмір внеску залежить від стану здо-ров’я страхувальника), підприємств, розміщених на території, яку охоплює дія фонду, а також внесків місцевого органу влади, який є страхувальником для непрацюючих жителів району. Іншими слова-ми, у медичному страхуванні суб’єктами є фізичні особи, страхова медична організація і медичні заклади. Страхове відшкодування здійснюється у формі оплати медичної допомоги.

Об’єктом майнового страхування є страхування різних видів май-на, його підгалузі виокремлено залежно від форми власності майна. Для українського страхового ринку традиційними є такі види, як страхування сільськогосподарських культур і тварин, транспортних засобів, вантажу, особистого майна громадян.

Страхувальником майнового страхування може бути лише юри-дична або фізична особа (володар, розпорядник чи користувач май-на), яка має самостійний юридичний майновий інтерес.

Протипожежне страхування згідно із світовою практикою страхової діяльності є окремою підгалуззю страхування з огляду на його значення в підприємницькій діяльності. Розрізняють добровіль¬не і обов'язкове протипожежне страхування. Особливість формуван¬ня страхового фонду цього виду страхування полягає у спрямуванні до нього певного процента від суми договору майнового страхуван-

ня і договору страхування цивільної відповідальності, але в межах за-гального страхового фонду кожної страхової компанії. У структурі страхового фонду протипожежного страхування виокремлюється фонд пожежної безпеки, джерелом формування якого є процент відра-хування від суми страхових внесків за протипожежним страхуванням.

Страхування відповідальності страхувальника захищає як його інтереси, так і інтереси застрахованих. Страхувальник звільняється від відшкодування збитків третім особам. Особливість цього виду страхування полягає в укладанні страхового договору без визначен¬ня конкретного застрахованого (особи чи суб’єкта господарювання). Застрахований і розмір відшкодування визначаються рішенням суду лише в разі настання страхового випадку, тобто при заподіянні шко¬ди третій особі.

Найпоширенішим є страхування цивільної відповідальності влас-ників транспорту різних видів, яке поєднує умови особистого і май-нового страхування (відшкодування втрат здоров’я і пошкодження майна). Згідно із законодавством країни таке страхування є обов'яз-ковим чи добровільним залежно від виду транспортного засобу.

Перспективними для українського страхового ринку є такі види страхування відповідальності: позичальника за повернення кредиту, роботодавця, цивільної відповідальності підприємств, що є джере-лом підвищеної загрози, за забруднення довкілля, ядерної відпові-дальності, цивільної відповідальності виробників товарів та надава-чів послуг, професійної відповідальності (лікарів, митних брокерів, юристів та ін.), відповідальності ділового партнера.

Страхування економічних ризиків як окрема галузь страхування, доцільність якого доведена практикою господарювання розвинених ринкових країн, сучасним українським законодавством не передба-чене, але можливе. У страхуванні економічних ризиків розрізняють страхування від комерційних, технічних, правових, політичних ризи-ків і ризиків у фінансово-кредитній сфері.

У разі страхування комерційних ризиків об’єктом страхування є ін-вестування грошових і матеріальних ресурсів, результатом якого має бути отримання доходу, тобто підприємницька діяльність. Проявом ризику є неотримання очікуваного доходу. Конкретними і найпоши-ренішими видами страхування економічних ризиків є такі: