|
Прибуток як економічна категорія відображає остаточну грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим по-казником фінансових результатів підприємств, їх фінансового стану. У загальному вигляді прибуток є різницею між доходами від певної діяльності й витратами на її здійснення. Розмір прибутку свідчить про необхідність заходів, спрямованих на зниження собівартості продук-ції, нарощення обсягів виробництва і реалізації, розширення асорти-менту виготовлюваних товарів, змін у ціновій політиці. Прибуток є визначальним критерієм ефективності господарювання і основним джерелом фінансових ресурсів підприємства. Як провідна категорія ринкових відносин прибуток виконує такі важливі функції: • показника ефективності господарської діяльності підприємства. Позитивний фінансовий результат, тобто наявність прибутку, вже свідчить про рентабельну діяльність. Адже кожне підприємство в ринкових умовах намагається одержувати в кожному звітному періоді прибуток, необхідний і достатній для саморозвитку (поточного та стратегічного самофінансування); • стимулюючу. Як кінцевий фінансово-економічний результат при-буток у ринковому середовищі є метою діяльності підприємства. Прибуток - це основне джерело приросту власного капіталу і відповідно джерело фінансування оновлення виробничих фондів та диверсифікації виробництва продукції. Крім того, прибуток є джерелом фінансування соціального розвитку трудового колек-тиву; • джерела формування доходів бюджетів різних рівнів. 138 Отже, прибуток підприємства - основний фактор його економіч-ного та соціального розвитку. При визначенні фінансових результатів діяльності підприємства використовують такі показники: валовий прибуток; прибуток від операційної діяльності; прибуток від звичайної діяльності до опо-даткування; прибуток від звичайної діяльності за вирахуванням по-датку на прибуток від звичайної діяльності; надзвичайний прибуток; чистий прибуток. Ці різновиди прибутку пов’язані з такими поняттями: • основна діяльність - операції з виробництва і реалізації продукції (виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг), що є основною метою створення підприємства і забезпечують основ¬ну частку його доходу; • звичайна діяльність - будь-який вид основної діяльності підприємства, а також операції, що її забезпечують або виника-ють внаслідок її здійснення; • операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційними або фінансовими; • надзвичайна подія - операція, що відрізняється від звичайної діяльності підприємства і не повторюється періодично або в кож-ному звітному періоді; • фінансова діяльність - діяльність, що спричинює зміну розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства; • економічна вигода - потенційна можливість одержання під-приємством коштів від використання активів; • доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які збільшують власний ка-пітал (крім збільшення капіталу за рахунок внесків власників); • витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття ак¬тивів або збільшення зобов’язань, що призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками); • прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати; • збиток - перевищення витрат над доходом, для одержання якого було зроблено ці витрати; • валовий прибуток - різниця між чистим доходом (виручкою) від реалізації продукції (виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, 139 робіт, послуг). Чистий дохід від реалізації визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації податку на додану вартість та акцизного збору. З урахуванням інших операційних доходів, адміністративних ви-трат і витрат на збут визначається фінансовий результат (прибуток або збиток) від загального обсягу операційної діяльності. Це озна-чає, що прибуток від операційної діяльності є різницею між валовим прибутком, збільшеним на інші операційні доходи, і адміністра-тивними витратами та витратами на збут. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування визначаєть-ся на основі прибутку від операційної діяльності та його коригування на фінансовий результат від участі в капіталі, іншої фінансової діяль-ності, а також як результат вирахування податку на цей прибуток. Якщо на підприємстві виконувалися надзвичайні операції, у ре-зультаті яких було одержано прибуток, то його розмір за вирахуван-ням податку в сумі з чистим прибутком від звичайної діяльності стано¬вить загальний чистий прибуток підприємства у звітному періоді. Таким чином, прибуток підприємства у практичному вимірі згід-но з національними та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку має кілька аспектів, але врешті-решт основним абсолютним показником у грошовому вимірі є сумарний чистий прибуток під-приємства як фінансовий результат операційної і фінансової діяль-ності та надзвичайних операцій після вирахування податку на при-буток. Звичайна діяльність є основним джерелом одержання прибутку на підприємствах різних форм господарювання і власності. Базовими показниками формування прибутку від звичайної діяльності є доходи і витрати підприємства. Доходи від звичайної діяльності класифікуються за такими гру-пами: • виручка від реалізації продукції (продажу товарів, виконання робіт, надання послуг); • інші операційні; • фінансові; • інші. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі виконання таких умов: • покупцеві передані ризики і вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); 140 • підприємство в подальшому не управляє і не контролює реалізо¬вану продукцію (товари, інші активи); • сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; • існує впевненість у тому, що внаслідок операції економічні вигоди підприємства збільшаться, а пов’язані із цим витрати можуть бути достовірно визначені. Внаслідок використання активів підприємства іншими сторонами виникає дохід у вигляді процентів, роялті й дивідендів. Проценти -це плата за використання коштів, їх еквівалентів або сум, які забор-говані підприємству. Роялті - це платежі за використання немате¬ріальних активів підприємства (патентів, торговельних марок, ав¬торського права, програмних продуктів). Дивіденди - це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відпо¬відно до частки їх участі у власному капіталі підприємства. Витрати, що виникли в результаті звичайної діяльності під-приємства, складаються з витрат, пов’язаних з оперативною діяль-ністю, та фінансових. У свою чергу, витрати, пов’язані з операційною діяльністю, є сумою собівартості реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), адміністративних витрат, витрат на збут та ін. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (виконаних робіт, наданих по¬слуг), реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених по¬стійних загальновиробничих і наднормативних виробничих витрат. У виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) включаються прямі витрати всіх видів і загальновиробничі витрати на оплату праці. До складу прямих матеріальних витрат входять вартість сирови¬ни і основних матеріалів, що утворює основу виробленої продукції, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які безпосередньо стосуються конкретного об’єкта витрат. До складу прямих витрат на оплату праці входять заробітна пла-та та інші виплати працівникам, які займаються виробництвом про¬дукції, виконують роботи або надають послуги, що безпосередньо стосуються конкретного об’єкта витрат. До складу інших прямих витрат входять всі інші виробничі вит-рати, які безпосередньо стосуються конкретного об’єкта витрат, зо¬крема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо. 141 До складу загальновиробничих витрат входять: • витрати на управління виробництвом (оплата праці керівників цехів, дільниць і відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями); витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць; • амортизація основних засобів та нематеріальних активів загально-виробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення; • витрати на утримання, експлуатацію і ремонт, страхування, опера-ційну оренду основних засобів, інших позаоборотних активів загальновиробничого призначення; • витрати на опалювання, освітлення, водопостачання, водовідве-дення та інше утримання виробничих приміщень; • витрати на обслуговування виробничого процесу; • витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону довкілля; • інші витрати (втрати від браку; оплата простоїв тощо). Загальновиробничі витрати поділяються на змінні і постійні. До змінних загальновиробничих належать витрати на обслуго-вування і управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюють¬ся прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльнос-ті. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробіт-ної плати, обсягу діяльності, прямих витрат та ін.) виходячи з фак-тичної потужності виробництва звітного періоду. До постійних загальновиробничих належать витрати на обслуго-вування і управління виробництвом, які залишаються незмінними (або майже незмінними) у разі зміни обсягу діяльності. Постійні ви¬робничі накладні витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, об¬сягу діяльності, прямих витрат та ін.) при нормальній потужності виробництва. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати входять до складу собівартості реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) у період їх виникнення. Загальний обсяг роз-поділених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичний обсяг. Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат встановлює підприємство. Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, що не включають-ся в собівартість реалізованої продукції (виробництва товарів, вико¬нання робіт, надання послуг), поділяються на адміністративні, ви-трати на збут та інші операційні витрати. 142 До адміністративних належать загальногосподарські витрати з обслуговування і управління підприємством; витрати на збут скла-даються з витрат, пов’язаних з реалізацією (збутом) продукції (това-рів, робіт, послуг). Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, поділяються на такі економічні елементи: • матеріальні; • на оплату праці; • відрахування на соціальні заходи; • амортизація; • інші операційні витрати. До фінансових належать витрати на сплату процентів (за корис-тування отриманими кредитами, за випущеними облігаціями, за фінансовою орендою) та інші витрати підприємства, пов’язані із за-лученням позикового капіталу. Прибуток підприємства складається з прибутку від звичайної ді-яльності (сума прибутку від операційної та іншої звичайної діяльно-сті) та прибутку від надзвичайних подій. На рис. 3.1 схематично по-казано склад прибутку підприємства. Отриманий підприємством прибуток є об’єктом розподілу. На-самперед виконуються зобов’язання перед державою щодо сплати податку на прибуток. Після цього у розпорядженні підприємства за-лишається чистий прибуток, який розподіляється за рішенням влас-ників на фонд нагромадження і фонд споживання. На цьому етапі формуються цільові грошові фонди підприємства (резервний, розвит-ку виробництва, соціального розвитку, дивідендний, матеріального заохочення та ін.) (рис. 3.2). Кількість і назва фондів визначаються власниками підприємства. Ключовою пропорцією, яка визначає можливості розширеного відтворення шляхом самофінансування підприємства, є поділ чистого прибутку на реінвестований (нерозпо-ділений) прибуток і прибуток, що розподіляється (серед власників і найманих працівників). Ураховуючи, що прибуток - це не тільки фінансовий результат діяльності підприємства, відображений у фінансовій звітності, а й критерій ефективності господарської діяльності підприємства, його розмір у грошовому вираженні є найпершим абсолютним вимірни-ком ефективності діяльності підприємства. Крім того, використову-ють відносні показники прибутковості (рентабельності) капіталу, витрат та реалізованої продукції. 143
Прибуток підприємства
Прибуток від звичайної діяльності Прибуток від надзвичайних подій
Прибуток від операційної діяльності Від основної діяльності реалізації продукції, товарів, робіт, послуг Від іншої операційної діяльності Прибуток від іншої звичайної діяльності Прибуток від фінансової діяльності
• відшкодування збитків від стихій-ного лиха, техногенних катастроф і аварій та інших надзвичайних по-дій; • інші надзвичайні доходи
• реалізації оборотних активів; • реалізації іноземної валюти; • операційної оренди; • операційних курсових різниць; • одержаних (сплачених) пені, штрафів, неустойки; • списання кредиторської заборгованості; • відшкодування раніше списаних активів; • одержаних грантів, субсидій; • інших доходів від операційної діяль¬ ності
• дохід від інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства; • дохід від спільної діяльності; • дивіденди отримані; • роялті;
• відсотки, отримані за облігаціями та іншими цінними паперами; • інші доходи від фінансових операцій
• реалізації фінансових інвестицій; • реалізації основних засобів; • реалізації нематеріальних активів; • реалізації інших необоротних активів; •ліквідації необоротних активів;
• дохід від неопераційних курсових різ-ниць; • дохід від безоплатно отриманих обо-ротних активів; • уцінка необоротних активів і фінан-сових інвестицій; • інші доходи від звичайної діяльності Рис. 3.1. Склад прибутку підприємства Фонд споживання І Фонд нагромадження
Рис. 3.2. Розподіл чистого прибутку підприємства Капітал підприємства будь-якої організаційно-правової форми -це загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріаль-ній формах, авансованих у формування активів підприємства. Тому ефективність використання капіталу характеризується показником рентабельності активів підприємства (необоротних та оборотних), який визначають за формулою РА ЧП (3.1) де ЧП — чистий прибуток; А — сума активів підприємства. Рентабельність активів можна визначати також диференційовано за їх складовими. Рентабельність необоротних активів: ЧП НА" РНА=^, (3.2) де НА - сума необоротних активів. Рентабельність оборотних активів: ЧП (3.3) Р= ОА оА~ , де ОА - сума оборотних активів. Капітал поділяється на власний і позиковий. Власний капітал на-лежить власникам підприємства, з їх погляду найважливішим є по-казник рентабельності власного капіталу: 145 , рв= чп ^ЇГ де ВК - сума власного капіталу. Рентабельність витрат характеризує прибутковість виробництва і реалізації продукції, тому цей показник називають рентабельністю продукції і визначають за формулою , (3.4) Р = ПР СРП де ПР - прибуток від реалізації продукції; СРП - собівартість реа-лізованої продукції. Рентабельність продажу (реалізації) характеризує співвідношення прибутку від реалізації продукції з виручкою, розрахованою за ціна-ми без податку на додану вартість і без акцизного збору (за підакциз-ною продукцією), тобто з чистою виручкою: *.= %, де ЧВ- чиста виручка. Цей показник можна розрахувати в цілому по підприємству, і за видами продукції. Це дає змогу контролювати співвідношення між прибутком і ціною за кожним видом продукції та формувати асорти-ментну структуру, яка забезпечує збільшення показника рентабель-ності продажу (реалізації) підприємства. За допомогою показників рентабельності оцінюють можливості підприємств задовольняти потреби розширення виробництва, здійс-нювати капіталовкладення за рахунок внутрішніх джерел фінансу-вання. Статистичні дані свідчать про низьку прибутковість українських підприємств, що значно ускладнює виконання ними функції відтво¬рення і розвитку виробництва (табл. 3.1). Таблиця 3.1 Частка прибутку підприємств у ВВП*
Показник 1996 р. 1997 р. 1998 р. 2000 р. 2002 р. ВВП, млн грн Загальний прибуток (прибутки мінус збитки), млн грн Питома вага прибутку у ВВП, % 81519,0 14418,5 17,7 93365,0 13867,6 14,9 103869,0 3418,8 3,3 173348,8 11800,0 6,8 220932 14800,0 6,7 * Розраховано за даними Держкомстату України. 146 Згідно з даними табл. 3.1 у 1998 р. загальний прибуток по Україні становив 3418,8 млн грн, або 24,7 % порівняно з попереднім роком. Прибуток у розмірі 20700 млн грн одержали 46 % підприємств, про¬те на загальні підсумки роботи підприємств і організацій значно вплинули збитки в розмірі 17300 млн грн, яких зазнали 54% під¬приємств. Причому зниження прибутків спостерігалось майже в усіх секторах економіки. У 2000 р. ситуація поліпшилась - сумарний прибуток суб’єктів господарювання становив 26,4 млрд грн, збитків - 14,6 млрд грн, отже, позитивний фінансовий результат (загальний прибуток) стано¬вив 11,8 млрд грн. У 2000 р. збитково працювало 48 % підприємств. Найбільшу частку таких підприємств становили транспортні, буді-вельні організації і підприємства в галузі електроенергетики. Тенденція до зменшення кількості збиткових підприємств триває, але їх частка ще залишається великою (43 % в 2002 р. та 41 % -в 2003 р.). Низькі показники прибутку та рентабельності підприємницьких структур пов’язані з погіршенням їх фінансового стану, що зумов-люється загальною економічною кризою і збільшенням витрат на виробництво. На сучасному етапі трансформації економічної системи держави на прибуток впливають такі процеси, як приватизація, створення конкурентного середовища, структурна перебудова економіки. З ог-ляду на це до необхідних складових збільшення доходів підприємств доцільно зарахувати такі: • реформування податкового законодавства (держава може знизити податкове навантаження, що стимулюватиме вивільнення коштів підприємств для інвестицій, або застосувати гнучку систему подат-кових пільг і податкових "канікул” для інноваційних інвестицій); • збільшення джерел інвестування - внутрішніх заощаджень і залу-чення зовнішніх ресурсів, що сприятиме фінансовому оздоров-ленню економіки загалом; • орієнтація на залучення стратегічного інвестора і розвиток фондо-вого ринку. Основна мета стратегічного інвестора полягає в концентрації власності й досягненні ефективності роботи під-приємства у перспективі, а не в одержанні прибутку від тримання акцій у короткостроковому періоді. Значна розпорошеність акцій між дрібними акціонерами негативно позначається на ефективнос-ті управління підприємством. Цю проблему загострює немож- 147 ливість продати акції приватизованих підприємств на фондовому ринку через їх ^ліквідність; • розвиток системи правових гарантій захисту інвесторів від інвестиційних ризиків; • забезпечення ефективного управління державними корпоративними правами; • формування ефективної прозорої системи банкрутства підприємств як засобу фінансового контролю з боку держави та кредиторів; • поліпшення технологічної структури виробництва з використанням світових науково-технологічних досягнень; • сприяння повноцінному функціонуванню ринку матеріально-техніч-них ресурсів; • державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень і розвиток конкурентних відносин між суб’єктами господарювання.
|