|
Особливості й умови кругообігу основних і оборотних засобів зумовлюють потребу у формуванні певної частини фінансових ресурсів за рахунок позикових коштів. Для поповнення оборотних засобів підприємства залучають корот-кострокові кредити (з терміном погашення до одного року), для фінансування капіталовкладень - середньострокові (від одного до трьох років) і довгострокові кредити (від трьох років). Банківський кредит надається суб’єктам господарювання всіх форм власності в тимчасове користування на умовах, передбачених 134 кредитним договором. Основними з них є забезпеченість, повернен¬ня, строковість, платність і цільова спрямованість. Забезпеченість кредиту означає наявність у банку права на захист своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Кредити можуть бути забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами), гарантованими (банками, фінансами чи майном третьої особи) або мати інше забезпечення (поручництво, свідоцтво страхової організації). Повернення, строковість і платність означають, що кредит має бути повернутий позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною оплатою за його користування. Цільо¬ва спрямованість передбачає використання позикових коштів на конкретні цілі згідно з кредитним договором. Кредитні взаємовідносини регламентуються кредитними догово-рами, що укладаються між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі, визначають взаємні зобов’язання та відповідаль-ність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін. Кредитний договір може бути укладений як шляхом складання одного документа, який підписують кредитор і позичальник, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами, підписа¬ними стороною, яка їх надсилає. Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб’єктам гос-подарської діяльності незалежно від галузевої належності, статуту, форм власності у разі наявності у них реальних можливостей та пра-вових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків (комісійних) за користування ним. Для отримання кредиту позичальник подає в банк звернення у вигляді листа, клопотання, заявки, заяви. У документах зазначаються необхідний розмір креди-ту, його мета, строки погашення та форми забезпечення. Якщо по¬точний рахунок позичальника відкритий в іншому банку, то він по¬дає в банк установчі документи із зазначенням юридичної адреси, картку із зразками підписів, завірену банком, і довідку банку про за-лишки коштів на рахунках й наявність заборгованості за позиками. Розмір відсоткових ставок і порядок їх сплати встановлюються банком та визначаються у кредитному договорі залежно від кредит-ного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції на кредит-ному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та ін-ших чинників. 135 У разі зміни облікової ставки умови договору можуть перегля¬датись і змінюватися тільки за взаємної згоди кредитора і позичаль-ника. Для кредитів, що надаються в іноземній валюті, необхідно вра-ховувати також відсоткові ставки, які діють на міжнародних ринках капіталів. Позичальник, який отримує одноразовий кредит на придбання товарів або оплату товарно-матеріальних цінностей у межах чинно¬го законодавства за контрактами та угодами, подає в банк їх копії та інші документи, що стосуються заходу, за рахунок якого перед-бачається погасити кредит. Позичальник, що звертається в банк за кредитом на споруджен-ня об’єктів для зберігання та переробки сільськогосподарської проду-кції, виробництва товарів народного споживання тощо, подає в банк проект будівництва (реконструкції) підприємства, що відповідає вста-новленим законодавством санітарно-гігієнічним, екологічним та ін-шим нормам, а також висновки експертів щодо проектно-кошторис-ної документації, які підтверджують дотримання встановлених норм, та інші необхідні для кредитування документи (контракт з будівель-ною організацією, техніко-економічне обґрунтування, графіки вико¬нання робіт). Позичальник, який отримує кредит на витрати, що не перекри-ваються надходженнями протягом календарного року, подає прог-нозні розрахунки потреби в короткостроковому кредиті на рік з по-квартальним розбиттям. Комерційний банк аналізує й вивчає діяльність потенційного по-зичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає рішення про надання кредиту або про відмову його видати. Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичаль¬ника за Положенням НБУ про кредитування можуть бути: • забезпеченість власними коштами не менш як 50 % загального обсягу його видатків; • репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни); • оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію і характер послуг, які надаються (конкурентоспромож-ність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продук-цію, послуги, обсяги експорту); 136 • економічна кон’юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність джерел коштів для капіталовкладень). Необхідні відомості про позичальника та інформація, яку отри¬мує банк при оформленні кредиту, систематизуються у кредитній справі позичальника. Документи, що зберігаються у цій справі, групуються так: • матеріали з надання кредиту (кредитний договір, боргові зобо-в’язання, гарантійні листи тощо); • фінансово-економічна інформація (бухгалтерські баланси, звіти про прибутки та збитки, бізнес-плани тощо); • матеріали про кредитоспроможність позичальника (довідки, отримані від інших банків, запити, листи, звіти аудиторських фірм тощо). Забороняється надавати кредити з такою метою: • покриття збитків господарської діяльності позичальника; • формування і збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств; • придбання цінних паперів будь-яких підприємств. Крім банківського кредиту до складу позичених фінансових ре-сурсів підприємств входить кредиторська заборгованість усіх видів, що виникає в розрахунках з іншими фізичними та юридичними особами - постачальниками, покупцями, бюджетом, органами со¬ціального страхування, позабюджетними фондами, з робітниками і службовцями підприємства. Комерційний кредит надається одним підприємством іншому у вигляді відстрочення платежу за продані товари, виконані роботи, надані послуги або у вигляді авансових платежів підприємству-постачальнику за договорами поставки продукції, виконання робіт або надання послуг. Комерційні кредити в товарній формі виникають у розрахунках за матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги. Вони пере-даються у власність підприємства-боржника на умовах угоди, в якій припускається відстрочення остаточного розрахунку на визначений термін і під проценти. Товарний кредит передбачає передання права на товари (ре-зультати виконаних робіт, наданих послуг) покупцеві в момент під-писання договору або фактичного отримання товарів (виконаних робіт, наданих послуг) незалежно від часу погашення заборгованос-ті. У відносинах, пов’язаних з наданням комерційного кредиту, кож- 137 ний суб’єкт підприємницької діяльності має право бути кредитором або одержувачем кредитів. Поширеною формою оформлення товар-ного кредиту є видання підприємством векселів своїм постачаль¬никам. Формування частини фінансових ресурсів за рахунок нормальної (непростроченої) кредиторської заборгованості, використання бан-ківського та комерційного кредиту - це закономірне явище ринко¬вої економіки, притаманне суб’єктам господарювання, які нормаль-но і ефективно функціонують.
|