Правове регулювання бюджетних відносин - фінанси підручник - Фінанси підручники - Каталог статей

Правове регулювання бюджетних відносин полягає в упорядку-ванні відносин, які виникають між гілками влади і управління при визначенні бюджетів держави, формуванні доходів і видатків й роз-

поділі та перерозподілі коштів між складовими бюджетної системи, а також відносин, що виникають під час бюджетного процесу.

Бюджетно-правове регулювання охоплює всі форми законодав-чого, або нормативного, впливу держави на органи управління всіх рівнів щодо бюджету починаючи із затвердження Державного бюд-жету Верховною Радою України або прийняття рішення місцевими радами про затвердження місцевих бюджетів і до правовідносин, які виникають між органами управління і бюджетними установами та службовими особами (розпорядниками кредитів).

У законі України про Державний бюджет і рішеннях місцевих ор-ганів влади про затвердження місцевих бюджетів встановлюються правові норми, які передбачають можливість органів державного управління і бюджетних установ діяти в певний спосіб, а також до¬зволи чи заборони (останні мають категоричний характер). Напри-клад, якщо законом України про Державний бюджет передбачається надати тій чи іншій області в обласний бюджет субвенцію в розмірі 1 млн грн, то це категорична норма, яка означає, що Міністерство фінансів України зобов’язане виконати цей припис і передати кош-ти зазначеному в законі обласному бюджету.

Держава визначає правила поведінки державних органів і служ-бових осіб у процесі затвердження цільового використання бюджет-них коштів та контролю за їх надходженням, а в разі невиконання цих правил забезпечує реалізацію своїх прав примусово. Наприклад, якщо та чи інша область зарахувала в дохід своїх бюджетів акциз¬ний збір, який повинен зараховуватись у Державний бюджет, то ці кошти примусово вилучаються з доходів обласного бюджету і зараховуються в Державний бюджет, а службові особи, які допусти¬ли порушення, притягуються до відповідальності.

Бюджетно-правова норма визначає права і обов’язки органів уп-равління адміністративних територій, зазначає обставини, за яких учасники цих відносин стають виконавцями згаданих прав і обов’яз-ків, а також передбачає відповідальність за невиконання цих вимог.

За характером дії бюджетно-правові норми поділяються на такі, що діють на території відповідно України, АРК і областей та адміні-стративно-територіальних одиниць (міста, району, селища, села).

Регулювання бюджетної діяльності за допомогою правових норм забезпечує економічним відносинам державний або територіальний захист; економічні відносини набувають при цьому сили прав і обо-в’язків, у межах яких діють державні органи.

Особливість бюджетно-правових норм полягає також у тому, що вони встановлюють правила поведінки для особливого кола суб’єк-тів, якими є державні органи влади й управління, з одного боку, і бюджетні установи й організації та платники податків і зборів - з іншого.

Кожний суб’єкт цих відносин бере участь у розподілі доходів і видатків між бюджетами, одержанні бюджетних асигнувань, скла-данні, розгляді, затвердженні та виконанні бюджету. Основними суб’єктами таких відносин є Верховна Рада України і місцеві органи влади, вищі центральні та місцеві органи державного управління.

Розглянемо основні поняття, пов’язані з функціонуванням бюджет-ної системи, які визначаються Бюджетним кодексом України [26].

Бюджетна система України базується на принципах єдності, пов-ноти, обґрунтованості, збалансованості, ефективності, субсидіар-ності, самостійності, цільового використання бюджетних коштів, справедливості й неупередженості, публічності та прозорості, від-повідальності учасників бюджетного процесу. їх зміст визначається Бюджетним кодексом України.

Принцип єдності передбачає, що єдність бюджетної системи за-безпечується єдиною правовою базою, грошовою системою, бюд-жетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ве-дення бухгалтерського обліку і звітності, єдиним регулюванням бюджетних відносин.

Принцип обґрунтованості означає, що бюджет формується на ре-алістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик і правил.

Принцип збалансованості означає, що повноваження на здійснен¬ня витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюд-жету на відповідний бюджетний період.

Принцип ефективності передбачає, що при складанні та вико¬нанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу повинні прагнути досягти запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюд-жетних коштів і максимального результату при використанні визна-ченого бюджетом обсягу коштів.

Принцип субсидіарності полягає в тому, що розподіл видів ви¬датків між державним бюджетом та місцевим бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосе-реднього споживача.

Принцип самостійності означає, що Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Органи влади не несуть відпо-відальності за бюджетні зобов’язання одне одного коштами відпо¬відних бюджетів. Самостійність бюджетів забезпечується закріп¬ленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів влади визначати напрямки використання коштів згідно із законодавством України і самостійно розглядати та затверджувати відповідні бюджети.

Принцип цільового використання бюджетних коштів означає, що бюджетні кошти спрямовуються тільки на цілі, визначені бюджетни-ми призначеннями.

Принцип справедливості та неупередженості передбачає, що бюджетна система будується на засадах справедливого і неупередже-ного розподілу суспільного багатства між громадянами і територі-альними громадами.

Принцип публічності та прозорості реалізується в затвердженні бюджетів і прийнятті звіту про їх виконання відповідними радами.

Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу озна-чає, що кожний учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.