|
Фінансовий стан страхової компанії безпосередньо залежить від структури її страхового портфеля, тобто від співвідношення застра-хованих об’єктів. Збалансованість страхового портфеля досягається вирівнюванням страхових сум прийнятих до страхування ризиків для того, щоб виплати за окремими угодами не зруйнували фінансову базу страховика. Це можливо, оскільки розмір страхового фонду з усіх застрахованих об’єктів значно менший від загальної суми страхової відповідальності, й необхідність виплати відносно великих страхових сум за кількома угодами з ризиками з високою вірогідні-стю може призвести до втрати страхового фонду. Таким чином, вини-кає ситуація, коли страховик хоче, але з об’єктивних причин не може прийняти ризик до страхування, якщо ризик надто небезпечний. Не-обхідно збалансувати потенційну відповідальність, пов’язану із сукуп¬ною страховою сумою, з фінансовими можливостями страховика, і водночас надати йому можливість брати до страхування ризики будь-якого розміру з тим, щоб страхова компанія не була обмежена щодо отримання прибутку від діяльності на страховому ринку. Таким ме- 184 ханізмом є перестрахування і його різновид - співстрахування, коли страховик залучає до укладення договору страхування інших стра-ховиків. Перестрахування - це система економічних відносин, пов’язаних з передаванням страховиком частини відповідальності за прийняті до страхування ризики на узгоджених умовах іншим страховикам з метою створення збалансованого страхового портфеля, забезпечен¬ня фінансової стійкості та рентабельності страхових операцій. Відно¬сини щодо перестрахування можуть мати як національний, так і міжнародний характер. До цих відносин можуть залучатися також іноземні страхові компанії. Основною функцією перестрахування є вторинний розподіл ризику, завдяки якому здійснюється кількісне і якісне вирівнювання страхово-го портфеля. Закон України "Про страхування” зобов’язує страхови-ка здійснювати перестрахування (співстрахування) у разі перевищення розміру угоди страхування можливостей її виконання за рахунок власних коштів і страхових резервів. Цим досягається захист страхо-вого фонду на користь усіх клієнтів страхової компанії. Механізм перестрахування передбачає участь у ньому кількох страхових компаній, у тому числі спеціалізованих перестрахуваль-них. Це дає змогу розосередити практично будь-який страховий ри-зик, тобто перестрахування дає змогу навіть невеликій страховій компанії взяти до страхування практично кожний ризик, що нале¬жить до категорії страхових. Страхові компанії, задіяні в перестрахуванні, називаються пере-страховиками, а процес передавання ризику - цедируваннямризику, або перестрахувальною цесією. Страховика, який віддає ризик, нази¬вають цедентом, а перестраховика, що бере на себе ризик, - цесіо-нарієм. Перестрахування може мати кілька ступенів послідовного роз-міщення (передавання) ризику (подрібнення ризику) у кількох перестраховиків - ретроцесій. Кожний наступний перестрахуваль-ник-цедент називається ретроцедентом, а кожний наступний пере-страхувальник-цесіонарій - ретроцесіонарієм. Особливість перестрахування полягає в передаванні страховиком ризику перестраховикам з власної ініціативи без залучення до цього процесу страхувальника, який укладає угоду лише з одним (першим) страховиком і лише з ним вступає у страхові відносини. Рішення про перестрахування приймає безпосередньо страховик (цедент). 185 Численні договори перестрахування класифікуються за формою взятих зобов’язань (вільний чи ні вибір ризиків для страхування), часткою прийнятих ризиків і передаванням іноземних ризиків. Співстрахування (спільне страхування) - це система економіч¬них відносин, що передбачають участь у страхуванні одного клієнта одразу кількох страховиків шляхом розподілу ризику на частини і укладення окремих договорів за кожною з цих частин. Як зазначало¬ся, співстрахування є різновидом перестрахування. Кожний страхо¬вик відповідає за ризиком в узятій на себе частині. Страхова премія розподіляється між страховиками відповідно до частин узятого кож-ним ризику.
|