|
Національні валюти, що обслуговують міжнародні економічні відносини, виконують функцію світових грошей. Форма світових грошей повторює з деяким відставанням шлях розвитку національ-них грошей - від золотих до кредитних. Валюта - це грошова одиниця, що використовується як світові гроші. Тобто поняття "світові гроші” і "валюта” - тотожні. При обігу паперових грошей статус валюти одержує тільки конвер-тована національна грошова одиниця, тобто така, що обмінюється на інші валюти, що і зумовлює її використання в системі міжнародних роз-рахунків. Якщо національна грошова одиниця використовується та¬кож і у міжнародних розрахунках, то для такої країни поняття внут-рішніх і зовнішніх грошей збігаються. Валюта є найуніверсальнішою грошовою одиницею, тому що забезпечує весь спектр обмінних і розрахункових операцій. У світовій валютній системі використовують такі поняття валюти: • національна валюта - національна грошова одиниця окремої країни, яка є світовими грішми; • іноземна валюта - грошова одиниця іншої країни, що перебуває в міжнародному обігу на території окремої країни; • колективна валюта - спеціальна грошова одиниця, що є як сві-товими грошима (СДР), так і регіональними (євро). Колективна валюта відрізняється від національної валюти: • за формою (національна валюта існує в наявній формі, а колектив-на валюта може бути в безготівковій формі записів на рахунках -СДР); • за емітентом (випускається не національними банками, а міжна-родними валютно-кредитними організаціями чи міжнародними банками); • за методом визначення курсу (курс колективної валюти визнача-ється за методом кошика валют). 291 Національна грошова одиниця набуває статусу валюти за умови додержання таких вимог: • пануюче становище країни у світовому виробництві, торгівлі і вивезенні капіталу; • розвинена кредитно-банківська система; • великий національний ринок позикових капіталів; • лібералізація валютних операцій; • вільний обіг національної валюти, що забезпечує попит на неї в інших країнах для розрахунків за експортно-імпортними операці- ями та операціями з капіталом на світовому фінансовому ринку. Різноманітність міжнародних економічних зв’язків, що виявля- ється в постійному міждержавному русі фінансових ресурсів, потре- бує широкого обміну валют між собою. Валютна конвертованість (оборотність) - це можливість конвер-сії (обміну) валюти даної країни на валюти інших країн. Характер режиму конвертованості національної валюти залежить від кількості і виду запроваджених у країні валютних обмежень, тоб¬то обмежень на обіг валют на її території. Види конвертованості. Розрізняють вільно, або цілком, конверто¬вані (оборотні) валюти, частково конвертовані і неконвертовані (не-оборотні). Повна конвертованість або "вільне використання”, за терміноло¬гією МВФ, характеризує валюти країн, у яких практично відсутні валютні обмеження за всіма видами операцій для всіх власників ва-люти (резидентів і нерезидентів). Таких країн на сучасному етапі приблизно 20, до них належать, зокрема, США, ФРН, Японія, Вели-кобританія, Канада, Данія, Нідерланди, Австралія, Нова Зеландія, Сінгапур, Малайзія, Гонконг, арабські нафтовидобувні країни. Часткова конвертованість. Для національної валюти з частковою конвертованістю зберігаються обмеження за окремими видами опера-цій і/або обмеження для окремих власників валюти (резидентів). Зовнішня конвертованість - обмежені можливості конверсії в ін¬ші валюти для резидентів. Внутрішня конвертованість - обмежені можливості конверсії в інші валюти для нерезидентів. Конвертованість за поточними операціями платіжного балансу -це можливість без обмежень здійснювати обмін валют лише для ім-порту і експорту товарів. Більшість промислово розвинених країн 292 перейшли до цього типу часткової конвертованої в середині 60-х ро-ків XX ст. Ця конвертованість має найбільше значення з точки зору зв’язку внутрішнього ринку зі світовим ринком. Національна валюта називається неконвертованою, якщо у краї-ні діють практично усі види обмежень і насамперед заборона на ку-півлю-продаж іноземної валюти, її збереження, вивезення і ввезення. Неконвертована національна валюта характерна для багатьох кра-їн, що розвиваються, з метою полегшення регулювання її курсу. Формування валютного курсу. Міжнародні економічні відносини потребують виміру вартісного співвідношення валют різних країн, таким співвідношенням є валютний курс. Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, вира-жена в іноземних грошових одиницях або міжнародних валютних одиницях (СДР, євро). Поняття "обмінний курс” і "валютний курс” є синонімами. Зовнішнім виявом валютного курсу для учасників обміну є коефі-цієнт перерахунку однієї валюти в іншу. При встановленні валютного курсу необхідно враховувати рівень співвідношення валют у довгостроковому та короткостроковому пе-ріодах. У довгостроковому періоді виявляється вартісна основа ва-лютного курсу як купівельна спроможність валют, що виражає сере¬дні національні рівні цін на товари, послуги, інвестиції. Таким чином, в основі базового курсу двох валют лежать пропорції обміну: зіставлення цін стандартного споживчого кошика (вибраного набо¬ру стандартних товарів і послуг). У короткостроковому періоді часу визначається поточний курс валют як результат взаємодії на валютному ринку попиту на валюту і пропозиції валюти до продажу з боку учасників валютного ринку, включаючи державу в особі центрального банку країни. Поточний курс валют формується здебільшого на міжбанківському валютному ринку. На поточний валютний курс впливає : • рівень адміністративного втручання з боку держави (наприклад, установлення валютного коридору, обов’язковий продаж валюти експортерами тощо); • співвідношення попиту та пропозиції валюти на ринку; • стан фінансової системи країни (бюджетний дефіцит, державний борг, стабільність банківської системи тощо). 293 Визначення обмінних курсів валюти називається котируванням. Розрізняють два протилежних методи котирування іноземних ва-лют: пряме і непряме котирування. Пряме котирування визначає ва-ртість одиниці іноземної валюти в національній валюті. Непряме, або зворотне, котирування визначає вартість одиниці національної валюти в іноземній валюті. На міжбанківському валютному ринку застосовується пряме ко-тирування до долара США. В офіційній практиці більшості країн світу застосовується пряме котирування до долара США, коли він є базовою валютою. Зворотне котирування до долара використову-ється у Великобританії, де ця традиція склалася історично, з того часу, коли фунт стерлінгів був ключовою валютою. До Першої сві-тової війни 80 % міжнародних розрахунків здійснювалося у фунтах, тому зручніше було всі валюти прирівнювати до фунта, а не навпа-ки. Аналогічно домінуючі позиції долара в міжнародних розрахун-ках зумовили застосування зворотного котирування в США. При котируванні валют установлюється базова валюта і валюта котирування. Базовою є валюта, щодо якої котируються інші валю¬ти (як правило, це валюти провідних промислово розвинених країн). Але іноді з історичних причин дрібні валюти виконують роль базо¬вої. Наприклад, австралійський і новозеландський долари є базови-ми щодо долара США. Валютою котирування є валюта, що котиру-ється до базової. Валютний курс - це ціна грошей. Зміна валютного курсу означає подорожчання або знецінювання валют відносно одна одної (рис. 8.3). Подорожчання національної валюти зниження валютного курсу зростання валютного курсу при прямому котируванні при непрямому котируванні Знецінювання національної валюти зниження курсу зростання курсу при непрямому котируванні при прямому котируванні Рис. 8.3. Динаміка курсу національної валюта 294 Курс національної валюти визначається кількістю іноземної валю¬ти, яку можна купити або продати за одиницю національної валюти на визначений момент часу. Курс іноземної валюти визначається кількістю національної ва¬люти, яку можна купити або продати за одиницю іноземної валюти на визначений момент часу. Класифікацію видів валютного курсу наведено у табл. 8.1. Таблиця 8.1 Класифікація видів валютного курсу
Критерій Вид валютного курсу Спосіб фіксації плаваючий фіксований змішаний Спосіб розрахунку паритетний фактичний Вид угод строкових угод спот-угод своп-угод Спосіб установлення офіційний неофіційний Відношення до паритету купівельної спроможності валют завищений занижений паритетний Відношення до учасників угоди купівлі продажу середній Врахування інфляції реальний номінальний Спосіб продажу наявного продажу безготівкового продажу оптовий курс обміну валют У сучасній світовій валютній системі в кожній країні регулювання курсу національної валюти з боку держави ґрунтується на поєднанні двох типів валютного регулювання, згідно з якими валютний курс може бути фіксованим або плаваючим. Фіксований курс - це закріплене міждержавною угодою співвід-ношення валют, що передбачає деякі обмеження в самостійній еко- 295 комічній політиці окремих країн для дотримання фіксованого спів-відношення. Плаваючий (гнучкий) курс - це обмінний курс валют, який не об¬межує економічний суверенітет країни і визначається лише ринкови-ми чинниками.
|