|
Термін "адміністрування податків" останнім часом стає дедалі популярнішим і загальновживаним у фінансовій літературі, у публічних виступах політиків, посадовців різного рівня. Він широко використовується у практиці оподаткування (часто досить суперечливо), хоч його дефініція у науковій літературі відсутня. Успішна практична діяльність у цьому напрямку потребує наукового обгрунтування, починаючи з самого терміна та підпорядкованих йому процесів.
Термін "адміністрування податків" останнім часом стає дедалі популярнішим і загальновживаним у фінансовій літературі, у публічних виступах політиків, посадовців різного рівня. Він широко використовується у практиці оподаткування (часто досить суперечливо), хоч його дефініція у науковій літературі відсутня. Успішна практична діяльність у цьому напрямку потребує наукового обгрунтування, починаючи з самого терміна та підпорядкованих йому процесів.
Так, в Указі Президента України від 3 вересня 2007 р. № 816 [111] зазначається: "рівень податкового навантаження на суб'єктів господарювання в Україні залишається одним із найвищих у світі. Це, в свою чергу, зумовлює низький рейтинг України за ефективністю системи оподаткування - 174-те місце серед 175 держав. Основними проблемами у цій сфері є велика кількість податків, зборів (обов'язкових платежів), які регулюються значною кількістю законів України, безсистемність та непередбачуваність змін податкового законодавства, а також недосконала система адміністрування податків. Це призводить до непродуктивного навантаження на суб'єкти господарювання та значних витрат часу і ресурсів для складання податкової звітності".
Про рівень важливості вдосконалення податкового адміністрування в Україні свідчить те, що в затвердженій Урядом програмі діяльності серед напрямів здійснення податкової реформи виділяється й удосконалення системи адміністрування податків і зборів.
Але поки що вітчизняні законодавці уникають офіційного трактування дефініції "адміністрування податків". Навіть у Податковому кодексі [39] тлумачення сутності цього терміна відсутнє. Єдиний нормативний документ, що регулює адміністрування податків не в розрізі окремого податку, а в сукупності всіх податків і зборів, визначає єдиний підхід до адміністрування податків - це Регламент адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів) [68]. Така невідповідність, насамперед, пояснюється відсутністю надійної концептуальної, фундаментальної бази у сфері адміністрування податків. Підтвердженням цього слугують постійні дискусії про теоретичну суть, сферу дії та суб'єктів управління, механізмів реалізації податкового адміністрування.
Знання генезису категорії "адміністрування податків" в історії фінансової науки дозволяє осмислити історичний досвід світової та вітчизняної науки, що в свою чергу сприятиме результативності нашого дослідження.
Саме поняття "адміністрування" рідко використовується в національній науково-правовій літературі [91, с. 235]. Термін "адміністрування" походить від латинського, що означає "керівництво", "управління". Незважаючи на те що саме слово "адміністрація" (як орган управління) або "адміністративний" (як управлінський інститут) досить широко використовується у правових науках, похідний іменник "адміністрування" є досить рідкісним і неоднозначним явищем у науковій літературі [91, с. 235].
Існують різні підходи щодо розуміння сутності адміністрування. Так, у сучасному економічному словнику [100, с. 15] цей термін асоціюється виключно з управлінням з використанням наказних форм та методів. У словнику сучасної української [10, с. 12-13] та російської мови [107, с. 21], значення терміна трактується як управляти, керувати чим-небудь. Економічна енциклопедія [18, с. 15] пропонує таке визначення загального терміна адміністрування: "адміністрування - це управлінська діяльність керівників і органів управління, яка здійснюється здебільшого через накази, розпорядження. Властиво командно-адміністративній системі".
Вважається, що українське слово "управління" повністю відповідає значенню слова "адміністрування", а отже, особливої потреби в запозиченні іноземного слова (що досить часто трапляється в національному науковому середовищі) немає, але більшість дослідників не шукають легких шляхів і наполегливо насаджують податковій практиці термінологію "податкове адміністрування". Отже, якщо "адміністрування" значить "управління", то податкове адміністрування має значити "управління у сфері оподаткування" [91, с. 235].
Якщо трактувати "управління" з позиції адміністративного права [91, с. 235-236], то воно означає дію, що спрямована на певний об'єкт, або керівництво діями цього об'єкта безпосередньо суб'єктом управлінської діяльності, то можна припустити, що податкове адміністрування є реалізацією управляючим суб'єктом своїх управлінських функцій у сфері оподаткування. Тим більше теорія адміністративного права, що вивчає нормативне регулювання системи державного управління, регламентує, що управлінською діяльністю від імені держави можуть займатися виключно органи адміністративної юрисдикції, одним із яких є Державна податкова адміністрація України.
Слід зазначити, що суб'єкт управління може бути як особою (установою), яка виступає від імені держави (в разі державного управління), так і особою (установою), яка виражає приватні інтереси (в разі недержавного управління) [91, с. 236]. В останньому випадку йдеться про реалізацію правовідносин, не регульованих публічними галузями права; такі відносини будуються на нормах, що регулюють внутрішньо корпоративні відносини.
Зупинимося більш детально на трактуванні сутності адміністрування податків. Серед сучасних економістів відсутнє єдине розуміння цього терміна. Зазвичай воно визначається як діяльність податкових органів (відповідно до їхніх прав і повноважень, гарантованих законодавством) під час здійснення податкового контролю за своєчасністю, повнотою і правильністю сплати податкових платежів юридичними та фізичними особами [91, с. 236]. Професор А. З. Дадашев [13, с. 73] також дотримується такої позиції і під податковим адмініструванням розуміє суто проблеми податкового контролю. На думку П.В. Мельника та інших [91, с. 236-237], зміст адміністрування податків ширший за зміст податкового контролю та є органічною частиною управління податковою системою, внутрішнім фактором її ефективного розвитку.
Вітчизняні науковці у зміст адміністрування податків закладають: 1) принципи ефективного управління податковою системою за даних соціально-економічних умов і суспільно-політичних обставин [3, с. 35]; 2) систему органів управління (законодавчих та адміністративних податкових), до обов'язків яких належить процедурне забезпечення реалізації податкової політики [114, с. 342]; 3) правовідносини, які складаються у сфері здійснення уповноваженими державними органами заходів з погашення податкового боргу і передбачають застосування методів владно-примусового характеру до платників податків [104, с. 37]; 4) систему методів, форм і прийомів регламентування та регулювання економічних відносин у сфері оподаткування для реалізації податкової політики [61, с. 219]; 5) процедуру реалізації прав та обов'язків суб'єктів оподаткування щодо погашення податкових зобов'язань [1, с. 11]; 6) управлінську діяльність органів державної виконавчої влади, що пов'язана з організацією процесу оподаткування, засновується на державних законодавчих і нормативних актах і використовує соціально зумовлені правила [64, с. 41]; 7) механізм, що включає систему способів та організаційно-правових заходів відчуження уповноваженими державними органами податків і зборів (обов'язкових платежів) [62, с. 37]; 8) комплекс заходів з управління перерозподілом і рухом вартості від платників податків до бюджетів усіх рівнів [84, с. 39]; 9) система заходів і прийомів, обумовлена нормами чинного законодавства, яка забезпечує мобілізацію надходжень до бюджетів всіх рівнів і державних цільових фондів [4, с. 126].
Такий широкий арсенал думок щодо визначення категорії "адміністрування податків" вказує на те, що наукова полеміка навколо соціально-економічної природи і призначення його ще далеко не завершена.
Таким чином, у широкому плані під адмініструванням податків і зборів (обов'язкових платежів) розуміється процедура реалізації прав і обов'язків суб'єктів податкового права щодо узгодження й погашення податкових зобов'язань [42, с. 186].
У вузькому розумінні адміністрування податків іноді визначається як комплекс дій адміністративного характеру, що здійснюються контролюючими органами для забезпечення справляння податків і зборів [62, 37]. У цьому контексті адміністрування податків розглядається тільки з боку однієї групи суб'єктів податкового права, що уявляється некоректним, з огляду на необхідність забезпечення паритету інтересів учасників податкових відносин.
У рамках адміністрування податків здійснюється [4, с. 126; 64, с. 41]: постанова на облік, декларування податкових зобов'язань, визначення податкових зобов'язань контролюючими органами, зміна строків виконання податкових зобов'язань, повернення зайво сплачених податків, стягнення несплачених податків, застосування забезпечувальних заходів (податкова застава, податкова порука, адміністративний арешт активів), порядок оскарження.
Основним документом, який сьогодні регулює процес адміністрування в Україні, є Податковий кодекс України [39] та Закон № 2181 [22].
|