|
Читачам слід зрозуміти, що коло та специфічність відносин, про які йдеться, пов’язані з функціонуванням корпорації як одно-го із суб’єктів ринку. Ці відносини оформлюються договорами або угодами, тобто мають юридичну силу. Корпорація укладає угоди про формування капіталу, залучення фінансових ресурсів на визначений термін з інвестиційними та комерційними банка-ми; її цінні папери проходять на фондовій біржі лістинг. Корпо-рація страхує своє майно, бере обладнання в лізинг, надає комер-ційного кредиту споживачам та користується комерційним кредитом постачальників, виплачує дивіденди акціонерам, пла-тить державі податки. У процесі вивчення корпоративних фінансів опановують ло-гіч¬ні поняття, категорії, абстракції відносин. Відправною кате-горією тут є акція — економічна «клітина» корпорації; у ній за-кладено всі особливості розвитку фінансів акціонерного това-риства. Акція як абстракція виражає економічні відносини з приводу формування акціонерного капіталу. Вона уможливлює появу боргових зобов’язань корпорації — облігацій, які також уособлюють економічні відносини стосовно формування капі-талу корпорації. Капітал як власність відокремлюється від ка-піталу як функції. Рух акціонерного капіталу та боргових зо-бов’язань створює складнішу категорію — функціонуючий капітал корпорації, який у свою чергу породжує наступну скла-дну категорію — інвестиції корпорації. Усі розглядувані відно-сини взаємозв’язані та взаємозумовлені і становлять синтетичну категорію «фінанси корпорації». Корпоративні фінанси виконують дві функції: по-перше, за-безпечують формування капіталу, що складається з акціонерного капіталу та фінансових фондів, залучених у борг (пасивів), по-друге, розподіл капіталу, напрям вкладень (формування активів). Перша функція прагматично стосується фінансової політики кор-порації, а друга — інвестиційної політики. У свою чергу політи-ка, що проводиться корпорацією, залежить від фінансового зов-нішнього середовища, державного регулювання, кон’юнктури внутрішнього та світового ринків, світової політики та міжнарод-них відносин. Треба усвідомити, що корпорація здійснює підприємницьку діяльність у певному фінансовому зовнішньому середовищі, насамперед — це ринок капіталів, попит на капітал та його пропонування, що визначають процентні ставки, а вони у свою чергу позначаються на можливості корпорації залучати капітал. На підприємництво впливають податки, митна політика, роз-виток реклами. Слід розуміти, що корпорація не може діяти на це середовище, а здатна лише сприймати його як таке й ураховувати його вплив на свою діяльність. Капітал корпорації перебуває в постійному русі. Американські економісти ввели поняття вартісного циклу, відправною точкою якого є конкурентна позиція корпорації. Усі наступні цикли пов’я¬зані з рухом фінансових фондів, що він забезпечує покращання конкурентної позиції. Частина прибутку — нерозподілений прибуток — разом з фондом амортизації формує внутрішній грошовий потік. Прибуток корпорації підтримує також високі ціни на акції та облігації корпорацій, що у свою чергу забезпечує доступ на фондовий ринок та полегшує розміщення нових емісій. У такий спосіб формується потік зовнішніх джерел фінансування. І нареш¬ті, остання стадія вартісного циклу полягає у формуванні фінансового фонду, який спрямовується на створення умов для поліпшення конкурентної позиції. Схему руху фондів наведено в: Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій: Навч. посібник. — К.: Либідь, 1993. — С. 157, а також у: Хэлферт Э. Техника финансового анализа: Пер. с англ. — М.: ЮНИТИ, 1996. — С. 379. Треба розуміти принципи фінансового менеджменту та його основні цілі. Правове становище корпорації визначається законодавством країни. Усі фінансові відносини корпорації з іншими суб’єктами оформлюються юридично через укладання угод. На це зверніть особливу увагу — усі відносини мають юридичну силу, тому в разі порушення однією зі сторін умов договору можливі позови до судових органів різного рівня.
|