|
Міжнародне фінансове право — це система юридичних прин-ципів та норм, що регулюють міжнародні фінансові відносини. Залежно від сфер дій розрізняють міжнародне публічне право та міжнародне приватне право. Взаємовідносини між суб’єктами міжнародного права регу-люються нормами цього самого права, які, залежно від сили дії, бувають диспозитивними та імперативні. Для забезпечення реалізації норм міжнародного права діють санкції. Застосування санкцій є дуже слабким місцем у міжнародному праві, тому що в міждержавних відносинах немає таких інститутів (ідентичних внутрішньодержавним), які б могли (адекватно внутрішнім діям держав) гарантувати застосування міжнародних норм. Міжнародне право передбачає застосування санкцій самими державами індивідуально чи колективно, а також міжнародними організаціями, що наділені знач¬ними повноваженнями в цій сфері. Разом з тим держави мають право застосовувати різні дії дипломатичного характеру, включаючи розірвання дипломатичних відносин, обмеження економічних, фінансових, науково-технічних та інших зв’яз¬ків, а також часткову або повну відмову від надання інформації про діяльність держави, обмеження доступу до інформації та її використання. Міжнародно-правові джерела (ст. 38 Статуту Міжнародно-го суду) • Загальні принципи права, визнані цивілізованими націями. • Міжнародні конвенції, загальні та спеціальні, що встанов-люють правила, визнані державами, які конфліктують. • Міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної за правову норму. • Судові рішення та доктрини найкваліфікованіших спеціаліс-тів з публічного права різних націй як додатковий засіб для ви-значення правових норм. Система міжнародних угод щодо фінансової діяльності Ця система містить: • Угоди про створення міжнародних (регіональних) організа-цій, основним предметом діяльності яких є забезпечення міжна-родних валютно-кредитних відносин (ураховуючи норми, викла-дені в статутах вказаних організацій): 1) міждержавних, міжнародних та регіональних організацій; 2) міжнародних (регіональних) міждержавних банків. • Угоди про міжнародні розрахунки, тобто про порядок здійс-нення розрахунків за торгові та неторгові операції у сфері міжна-родних економічних відносин: 1) платіжні угоди, у яких держави висловлюють свою волю відносно платежів у вільно або обмежено конвертованих валютах відповідно до законодавства, що діє в країнах—учасницях угод; 2) клірингові угоди про взаємне зарахування боргів та вимог по зовнішньоекономічних операціях між державами без переказів валюти; 3) платіжно-клірингові угоди. • Міжнародні кредитні угоди, тобто міждержавні угоди про надання кредитів, зокрема угоди про синдиційовані кредити, у визначеній валюті чи міжнародній рахунковій одиниці (ЄКЮ, СРД) або про поставку товару в кредит: • Міждержавні угоди про інвестиції (вкладення капіталів). • Міжнародні угоди про забезпечення фінансових зобов’язань суб’єктів міжнародної фінансової діяльності. • Інші міжнародні угоди про відносини майнового та немай-нового характеру, що виникають за функціонування суб’єктів міжнародної фінансової діяльності, а також про порядок розгляду спорів між ними. Існує ціла низка проблем щодо ефективності дії міжнародних угод, що регламентують міжнародну фінансову діяльність. По-перше, це обмеження ефективності дії міжнародних угод. По-друге, — обмеження сфери їхньої дії. І, по-третє, — обмеження компетенції національних судових органів.
|