|
Суверенна держава є основним суб’єктом міжнародного пра-ва, що діє у сфері міжнародних фінансів та наділений здатністю здійснювати міжнародні права та обов’язки. Основними критері-ями характеристики суверенної держави є правосуб’єктність, імунітет, спадкоємність. Правосуб’єктність — це здатність вступати у відносини з ін-шими державами та суб’єктами міжнародного права. Права та обов’язки різних держав однакові, незалежно від їх-ніх розмірів, економічної та військової могутності; вони зумов-лені природою держави й характером міжнародної спільноти на визначений історичний період розвитку та пов’язані між собою. Основні права держави пов’язані із суверенітетом. Вони відповідно обмежені правами інших держав та мають використовуватися згідно з основними принципами й нормами міжнародного права. Суб’єкти міжнародних фінансів повинні зважати на те, що юрисдикція держави має здійснюватися з урахуванням імуніте-тів, визнаних міжнародним правом. Імунітет виходить з принци-пу суверенної рівності, тобто рівний над рівним влади не має. Спадкоємність держави – перехід прав та обов’язків у наслі-док заміни однієї держави іншою відносно відповідальності за міжнародні відносини якоїсь території. Розрізняють спадкоєм-ність щодо договорів, щодо державної власності та архівів, щодо державних боргів У сфері міжнародних фінансів держава в особі державних ор-ганів (Уряд, Міністерство закордонних справ, Міністерство фі-нансів та ін.) та офіційних посадових осіб (президент, прем’єр-міністр) має право здійснювати такі види діяльності: брати участь у міжнародних економічних та фінансових конференціях, у діяльності міжнародних організацій, у клірингових, платіжних і валютних угодах; укладати міждержавні договори щодо експор-ту-імпорту товарів та послуг, міждержавні угоди оренди рухомого та нерухомого майна, іпотеки, кредитування, позик, інвестування, фінансування; здійснювати операції з золотом та дорогоцінними металами; емітувати державні казначейські зобов’язання, цінні папери; забезпечувати фінансовими та іншими гарантіями операції різних юридичних та інших осіб; надавати безоплатну фінансову допомогу. Центральний банк — юридична особа, що знаходиться в дер-жавній власності і, відповідно до державних цілей, здійснює пов-новаження з володіння, користування та розпорядження майном Банку. Як правило, Центральний банк підпорядковується парла-менту, а основні його функції спрямовані на розвиток і зміцнення фінансово-кредитної системи національної держави, забезпечен-ня ефективного й безперебійного функціонування системи розра-хунків, регулювання, контроль та нагляд за діяльністю націона-льних і іноземних фінансово-кредитних інститутів.
|