|
Зміст цієї теми розкривається у таких питаннях: 1. Логіко-структурна схема дослідження політико-правового середовища. 2. Політичні сили досліджуваної країни. 3. Можливі дії урядів досліджуваної країни. 4. Методи визначення політичного ризику. 5. Стратегії зменшення політичних ризиків у міжнародній ма-р¬кетинговій діяльності. 6. Матричний підхід до аналізу політико-правового середо-вища. Метою вивчення теми є розуміння механізмів дії чинників політико-правового середовища, методів визначення політичних ризиків і стратегій їх зменшення в міжнародній маркетинговій діяльності фірми. Під міжнародним політико-правовим середовищем слід розу-міти сукупність чинників політичного та правового характеру, які позитивно чи негативно впливають на розвиток міжнародної маркетингової діяльності фірми. Вивчення чинників політико-правового середовища цільових країн необхідне для прийняття маркетингових рішень щодо: до-цільності виходу на іноземний ринок; моделей присутності фірми на іноземному ринку (експортування, спільне підприємництво, інвестування); маркетингової стратегії проникнення на ринок або розширення присутності на ньому; розробки окремих елементів маркетингового комплексу; стратегії та тактики ведення комерційних переговорів. Метою дослідження політико-правового середовища є визна-чення рівня політичного ризику та розробка стратегій його змен-шення. Для цього насамперед аналізуються політичне середови-ще та можливі дії країни, яка досліджується, а також власної (рис. 3).
Рис. 3. Логіко-структурна схема дослідження політико-правового середовища Міжнародний досвід показує, що конкретні економічні дії національних урядів по відношенню до інших країн зумовлені не лише комерційними інтересами, а й їх політичними цілями. Крім того, існує певний зв’язок між цілями уряду та можливими економічними діями, які підвищують політичний ризик (табл. 6). Таблиця 6 ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЦІЛЕЙ УРЯДУ КРАЇНИ, ЯКА ДОСЛІДЖУЄТЬСЯ, ТА МОЖЛИВИХ ПОЛІТИЧНИХ ДІЙ Дії Цілі Суверенітет та економічна незалежність Безпека Добробут Престиж Ідеологія Неформальне втручання в бізнес + + + + + Обмеження типу «купуй у своїх» + + + Нетарифні бар’єри + + Субсидії + + Обмеження діяльності + + + Умови власності + Бойкот + Конфіскації + + + + Джерело: Jeannet / Hennessey, 1992 р.
Можна виділити два типи політичного ризику залежно від можливого охоплення суб’єктів міжнародних економічних відно-син: загальний та галузевий ризик. Загальний ризик стосується усіх закордонних суб’єктів підприємницької діяльності, що опе-рують на певному національному ринку, а галузевий — тільки певної галузі (сфери діяльності). Загальний та галузевий ризики можуть бути зумовлені як суспільними, так і урядовими чинни-ками, які, в свою чергу, поділяються на внутрішні (зумовлені внутрішньою політикою уряду) та зовнішні (зумовлені зовнішні-ми/ міжнародними умовами та процесами) чинники (табл. 7). Для визначення рівня політичного ризику використовуються такі методи: аналіз дій держави у минулому (цей метод ґрунту-ється на дослідженні стереотипів політичної поведінки уряду, які зумовлені соціально-культурними та історичними чинниками ро-звитку країни); аналіз міркувань експертів (у ролі експертів мо-жуть виступати: співробітники самої фірми, які, як правило, час-то відвідують країну і спілкуються з представниками уряду, бізнесу, політичним діячами; професійні експерти, які працюють в урядових установах або міжнародних організаціях). Таблиця 7 ЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА ОЦІНКИ ПОЛІТИЧНИХ РИЗИКІВ ПОЛІТИЧНИЙ РИЗИК Загальний Галузевий обумовлений станом суспільства обумовлений діями уряду обумовлений станом суспільства обумовлений діями уряду внутрішній ― Державний переворот ― Громадянська війна ― Міжфракційні суперечки ― Етнічні / релігійні за-ворушення ― Акції непокори / теро-ризм ― Націоналістичні страйки / протести / бой-коти ― Зміни суспільної дум-ки ― Політична активність партій ― Націоналізація / екс-пропріація ― Вимушена націоналізація ― Репатріаційні обме-ження ― Боротьба за владу ― Зміни радикального режиму ― Висока інфляція ― Високий рівень відсот-кових ставок ― Бюрократична політика ― Селективний теро-ризм ― Селективні страйки ― Національний бойкот компанії ― Селективна націоналі-зація/ експропріація ― Вплив спільного підп-риємництва ― Дискримінаційне опо-даткування ― Місцеве трудове зако-но¬давство ― Галузеве регулюван-ня ― Порушення контракту ― Фінансові вкладення у внутрішню конкуренцію ― Ціновий контроль зовнішній ― Міжнаціональна партизанська боротьба ― Міжнародний теро-ризм ― Світова суспільна думка ― Пресинг, скорочення ка¬піталовкладень ― Ядерна війна ― (Звичайна) будь-яка війна ― Міжкордонні конфлік-ти ― Союзні зміни ― Ембарго / національні бойкоти ― Високий рівень зовні-шньої заборгованості ― Міжнародна економічна нестабіль-ність ― Міжнародні політич-ні (активістські) групи ― Селективний між- народний тероризм ― Міжнародний бойкот під¬приємства ― Багатосторонні торгі-вельні угоди ― Односторонні торгіве-ль¬ні угоди ― Експортні / імпортні обмеження ― Втручання іноземного уряду
Прикладом експертного методу можуть бути рейтинги полі-тичного ризику, що розробляються Інститутом Економічного Ро-звитку Світового Банку для комерційних банків. Рейтинги вимі-рюють бажання та політичну здатність даного уряду сплатити зовнішні зобов’язання, а також використовується для оцінки ста-більності даного уряду побудова моделей, базованих на вимірю-ванні політичної нестабільності. Приклад: ОПИС РЕЙТИНГІВ ПОЛІТИЧНОГО РИЗИКУ. Рейтинг ризику Опис PR—1 Ризик малоймовірний у коротко-, середньо- та довгостроковому періоді. Ситуація в країні дуже стабільна й існує вельми сприятливе ставлення до виплати зовнішнього боргу, що навряд чи змінить-ся. PR—2 He передбачається ризику в коротко- та серед-ньостроковому періоді. Довгостроковий ризик важко оцінити, але перспективи не негативні. Існує досить часу для пророкування політичного ризику. Позитив¬не ставлення до виплати зовнішнього боргу навряд чи зміниться. PR—3 Ризик малоймовірний у коротко- та середньо- строковому плані. Довгострокові перспективи неяс-ні, але не негативні. Ще досить часу, щоб знайти політичний ризик. Ставлення до виплати зовніш-нього боргу позитивне, але може змінитися. PR—4 Ризик малоймовірний у коротко- та середньо- строковому періоді, але на довгостроковий період потенційно негативний. Досить часу для пророкування середньострокового ризику. Ставлення до виплати зовнішнього боргу може змінитися, але, ймовірно, нині воно позитивне. PR—5 Ризик малоймовірний у короткостроковому пе-ріоді, є досить часу для захисту. Середньо- і довго-строковий тренд неясний, але ймовірно негативний. Ставлення до зовнішньої заборгованості характери-зується несприятливим трендом. PR—6 Ризик малоймовірний у короткостроковому пла-ні, але занадто мало часу для захисту. Середньо- та довгострокові перспективи — негативні. Ставлення до виплати зовнішнього боргу суперечливе.
PR—7 Ризик імовірний у коротко- та середньостроко-вому плані. Довгостроковий тренд показує можливе поліпшення через зміну чи уряду, чи ставлення до зовнішньої заборгованості. PR—8 Ризик можливий у будь-який час. Країнам з та-ким рейтингом зазвичай притаманні дуже нестабі-ль¬ні політичні обставини або/чи дуже несприятливе ставлення до виплати зовнішнього боргу. PR—9 Ризик цілком реальний. Немає жодної можливос-ті (або є невелика) зміни уряду чи ставлення до зов-нішньої заборгованості.
З метою запобігання можливим втратам унаслідок дії полі-тичних чинників фірми використовують різні стратегії зменшен-ня політичного ризику, які доцільно поділити за критерієм часу застосування стратегії на превентивні (до інвестування / укла-дання контракту) та операційні (після інвестування / укладання контракту), а за критерієм джерела мінімізації ризику — на внут-рішні та зовнішні (табл. 8). У сучасному міжнародному бізнесі при вивченні політичного середовища відбувається зміщення наголосів з визначення полі-тичної нестабільності, яка на сьогодні формує невелику частину всіх ризиків, на дослідження та прогнозування урядової дискри-мінації. Урядова дискримінація — це дії уряду сторони, що приймає, в умовах політичної стабільності, що обумовлюють ви-никнення політичних ризиків для зарубіжних компаній. Причи-нами урядової дискримінації можуть бути як суто політичні чин-ники, так і необхідність захисту національних товаровиробників. Стратегією мінімізації політичних ризиків, що виникають унас-лідок вжиття заходів з урядової дискримінації (ускладнені умови доступу на ринок, обумовленість створення спільних підпри-ємств, цінові обмеження, податкова дискримінація тощо) є збі-льшення ринкової влади. Субстратегіями збільшення ринкової влади є: досягнення / збереження технологічного або управлінсь-кого лідер- ства порівняно з фірмами приймаючої країни; досягнення/ збе-реження суттєвої частки ринку в країні, що приймає. Урядовим дискримінаціям, як правило, піддаються філії ТНК, тому саме вони частіше застосовують стратегію збільшення ринкової влади. Для оцінки політико-правового середовища в зарубіжних кра-їнах, а також для класифікації можливих партнерів за ступенем політичної стабільності та ліберальності законодавчої бази доці-льно використовувати матричний підхід (рис. 19). Таблиця 8 СТРАТЕГІЇ ЗМЕНШЕННЯ ПОЛІТИЧНОГО РИЗИКУ Джерело мінімізації ризику До інвестування / укладання контракту Після інвестування / укла-дання контракту Внутрішні (самостійні) рішення та дії • Мінімізація інвестицій • Місцеві позики • Створення спільних під¬приємств • Робота за управлінським контрак-том • Франчайзинг • Вертикальна інтегра-ція • Мінімізація інвестицій та місцевої власності • Набуття статусу VIP (very important partner) • Маркетингова інтеграція • Збільшення ринкової «влади» Зовнішні (зовнішня підтримка) • Державне страхування • Приватне страхування • Гарантії сторони, що приймає • Приватне страхуван-ня • Міжнародні юридичні норми
|