|
Отже, минувши всі етапи встановлення ціни, фірма може бра-тися до вибору своєї стратегії щодо визначення ринкової ціни на товар, яка залежить від поставленої перед фірмою мети: забезпе-чення виживання продукту, максимізація прибутку, завоювання пріоритету на певному ринку. При визначенні ціни найчастіше використовують дві крайні стратегії: • охоплення максимальної кількості можливих користувачів завдяки низькій ціні продукту; • реалізація продукту найбільш платоспроможним користува-чам за відповідно високою ціною. У чистому вигляді ці стратегії не зустрічаються, частіше за-стосовуються їх модифікації. За другої стратегії ціни після того, як програмний продукт був упроваджений у найбільш платоспроможний прошарок користувачів, як правило, знижу-ються з урахуванням платоспроможності наступного потен-ційного прошарку покупців. І навпаки, наприклад, відома фірма Borland тривалий час продавала свої пакети прикладних програм за ціною 99 дол. і нижче, а останнім часом явно і неявно (за допомогою штучного розділення на дві або більше складові) підвищує ціни. Фірма IBM підвищила ціни на ПЗ у США на 4 %, в Європі на 10—20 %, пояснюючи зростання цін потребою у додаткових коштах для розробки базової системи 90-х років — System 390. За вдаваною безкорисністю розробників безкоштовного про-грамного забезпечення завжди стоїть якась, на перший погляд непомітна, вигода. Мова не йде про пробні і демонстраційні версії програм з об-меженою функціональністю, умовно безкоштовні (shareware-продукти). Адже в подібних випадках вам перед придбанням просто пропонують оцінити всі переваги і вади покупки. За та-кою схемою зараз розповсюджується практично все комерційне ПЗ. Отже, ідеться лише про ті програми, які не вимагають від ко-ристувача абсолютно ніяких витрат. Вигоди для розробника: • поширення безкоштовного програмного забезпечення при підключенні до Internet — це демонстрація рекламних бан- нерів; • реєстрація користувача із вказівкою своєї електронної адре-си, після якої він поштою отримує індивідуальний код, який по-тім використовується для розсилання численних рекламних про-позицій комерційного характеру; • пропонується програма, що володіє достатнім набором фун-к¬цій, який може бути значно розширений у разі придбання додаткових модулів. І тут велику роль відіграє баланс базових і розширених можливостей. Адже якщо перших буде забагато, то ніхто не захоче докуповувати що-небудь ще. Але з іншого боку, якщо дуже обмежити базову конфігурацію програми, то вона взагалі не набуде популярності; • самоствердження автора (студент, що претендує на престижну посаду в корпорації, молода компанія, що виборює своє місце на ринку) Наприклад, Napster. Програма, написана 19-річним студентом, за півтора роки завоювала сотні тисяч прихильників. І зараз Napster — це компанія з 15 млн дол. інвестицій, а працює в ній лише 40 осіб. Безкоштовні програми поширюються завдяки Internet. Однак, ставши користувачем такого ПЗ, не треба забувати про обереж-ність, про вірусну безпеку, нехтувати якою не можна ніколи. Ідея оренди програмного забезпечення через служби на базі Web виникла не так давно, але популярність провайдерів прикла-д¬них служб — Application Service Providers (ASP) зростає з кож-ним днем. І провідні компанії вже виробляють відповідні страте-гії завдяки ринковим аналітикам, які вважають даний сегмент дуже перспективним. Однак оренда програмного забезпечення має як переваги, так і недоліки, і при її просуванні провайдерам прикладних служб доведеться зіткнутися з чималою кількістю проблем.
|