|
Зрозуміти механізм дії ф’ючерсних контрактів з метою хеджування відсоткового ризику допомагає усвідомлення суті повного, або ідеального, хеджування. Традиційний ідеальний хедж складається з касової позиції на один конкретний фінансовий інструмент, до якої дібрано рівну за величи-ною, але протилежну за напрямом позицію на ф’ючерсному ринку. При цьому в основу ф’ючерсних контрактів покладено той самий інструмент, що й у касовій позиції. На практиці такої відповідності досягти досить складно, але приклад повного хеджування допомагає зрозуміти механізм дії ф’ючерсних контрактів з метою захисту від відсоткового ризику.
Приклад 7. Ідеальне хеджування ф’ючерсами відсоткової ставки. Використовуючи умову попереднього прикладу, порівняємо результати хеджування відсоткового ризику банку в разі, коли ставка LIBOR протягом трьох місяців від 20 березня: а) не зміниться і становитиме 7,5%; б) зросте до рівня 8,2%; в) знизиться до рівня 7%. Результати хеджування наведено в табл. 3.1. Таблиця 3.1 РЕЗУЛЬТАТИ ІДЕАЛЬНОГО ХЕДЖУВАННЯ № Показник LIBOR на 16 червня п/п 7,5% 8,2% 7% 1 Виплата відсотків за кредитом, дол. –93750 –102500 –87500 2 Ціна продажу одного контракту 21.03.97 92.50 92.50 92.50 3 Ціна купівлі одного контракту 16.06.97 92.50 91.80 93.00 4 Зміни в індексній ціні (тік) — 70 –50 5 Результат операцій з ф’ючерсами 5 контрактів, дол. — 8750 –6250 6 Загальний результат, дол. (рядок1+ рядок 5) –93750 –93750 –93750 7 Ефективна ставка, % 7,5 7,5 7,5
Завдяки проведенню операцій хеджування будь-які зміни відсоткових ставок не вплинули на кінцевий результат. Ставка за кредитом залишилася для ПУБ незмінною і становить 7,5%. Саме такий рівень відсоткової ставки був зафіксований у момент проведення ф’ючерсної операції, оскільки ціна продажу одного контракту становила 92.50, що й означає ставку 7,5%. Отже, хеджування за допомогою євродоларових ф’ючерсних контрактів дозволило позичальнику уникнути ризику зміни кредитної відсоткової ставки. Ф’ючерсні контракти дають змогу зафіксувати ф’ючерсну ціну активу, що склалася на ринку на час проведення ф’ючерсної операції, але не дають змоги зафіксувати ціну грошового ринку на цей актив.
У прикладах 6 і 7 розглянуто типовий короткий хедж, який може зацікавити позичальника в разі майбутнього підвищення відсоткових ста-вок. Проводячи операцію продажу ф’ючерсних контрактів, хеджер утворює штучну коротку позицію, яка обліковується поза балансом. Аналогічні результати дає довге хеджування ф’ючерсами. Класичний приклад довгого хеджу полягає в тому, що компанія купує ф’ючерси з ме-тою одержання прибутків у майбутньому, коли вони будуть продані за ви-щою ціною. Такий прибуток компенсує хеджеру втрати за цінними папера-ми, наприклад за 90-денними казначейськими векселями уряду США, які пов’язані зі зниженням відсоткових ставок. Саме зниження відсоткових ставок потягне за собою підвищення ціни ф’ючерсів. Купуючи ф’ючерси, компанія створює довгу позицію. Наведені щойно приклади ідеального хеджування ілюструють основні риси стратегії хеджу, коли вплив несприятливої зміни відсоткових ставок компенсується результатами фінансових операцій із ф’ючерсами. У реальній дійсності досягти повного хеджування неможливо з кількох причин. Головна причина неможливості здійснення ідеального хеджу на практиці полягає в тому, що базис В, тобто різниця між готівковими та ф’ючерсними цінами, може значно змінюватися з часом. Коли базис протя-гом терміну проведення операцій хеджування змінюється в несприятливому напрямі, то частина компенсаційного прибутку, одержаного від ф’ючерсів, може бути втрачена. Коли базис змінюється у сприятливому напрямі, то на ф’ючерсній стороні хеджу буде отримано непередбачений прибуток. Але і першому і в другому випадку хедж не є ідеальним. Різноманітні стратегії хеджування спрямовані на те, щоб передбачити можливі зміни в базисі й виробити відповідний підхід до хеджування. Іншою причиною нереальності ідеального хеджування є те, що знайти ф’ючерсний контракт, виписаний на ті самі фінансові інструменти, котрі покладені в основу касової позиції, вдається далеко не завжди. Інвестор може побажати здійснити хеджування цінних паперів корпорацій або векселів, для яких не існує ф’ючерсних ринків. У таких випадках для хед-жування необхідно вибирати ті ф’ючерсні контракти, які діють на даному ринку й мають найтіснішу кореляцію з фінансовим інструментом, що його необхідно хеджувати. Хеджування одного фінансового інструменту ф’ючерсним контрактом на інший інструмент відоме як "перехресне хед-жування”. У цьому разі хеджер підпадає під ще один вид базисного ризику, пов’язаного з тим, що немає гарантії паралельної зміни відсоткових ставок за різними фінансовими інструментами. На вибір відповідного типу ф’ючерсних контрактів у процесі хеджу-вання впливає також рівень ліквідності даного ф’ючерсного ринку. Іноді може скластися ситуація, що на ринку є ф’ючерсний контракт, котрий відповідає потребам хеджера, але ліквідність його недостатня. Тоді дово-диться використовувати другорядний, але більш ліквідний ф’ючерсний контракт. Для проведення ідеального хеджу необхідно, щоб суми й строки касової та ф’ючерсної позицій збігалися. Досягнути цього вдається не зав-жди, оскільки ф’ючерсні угоди мають стандартні суми й строки дії. Хеджерові слід добирати строки та суми ф’ючерсних контрактів, які будуть найближчими до розмірів і термінів дії інструментів, що є основою касової позиції. Але таке хеджування не буде ідеальним. Перелічені причини нереальності проведення досконалого хеджування за допомогою ф’ючерсних контрактів значно ускладнюють завдання мінімізації відсоткового ризику, що постає перед хеджером. У процесі ідеального хеджу відсотковий ризик зводиться до нуля, насправді ж процес хеджування допомагає значно знизити ризик, але повністю уникнути від-соткового ризику неможливо.
|