|
Головною особливістю міжнародних фінансових ринків у 80-х роках стала мінливість відсоткових ставок і одночасне збільшення відсоткового ризику банків. Якщо раніше головним ризиком банків був кредитний, то починаючи з 80-х років ризиком номер один у банківській сфері став ризик зміни відсоткової ставки. Це зумовило розвиток збалансованого підходу до одночасного управління активами і пасивами, який і переважає нині у світовій банківській практиці. Сутність зазначеного підходу полягає в тому, що банки розглядають свої портфелі активів і пасивів як єдине ціле, визначають роль сукупного портфеля банку в одержанні високого прибутку та забезпеченні прийнятного рівня ризику. Спільне управління активами і пасивами дає банку інструментарій для формування оптимальної структури активів і пасивів та захисту від ризиків, спричинених значним коливанням параметрів фінансових ринків. Головне завдання менеджменту — координувати рішення відносно активів і пасивів усередині кожного окремого банку, аби досягти найкращих результатів шляхом максимального контролю над обсягами, структурою, прибутковістю та витратами як за активними так і за пасивними операціями банку. Контроль керівництва банку над активами має координуватися з контролем над пасивами з метою досягнення внутрішньої єдності, що у свою чергу допомагає максимізувати різницю між доходами та витратами. Основна ідея збалансованого підходу полягає в розумінні того, що і доходи, і витрати відносяться до обох сторін балансу і банк продає цілий пакет фінансових послуг — кредити, депозити, факторинг тощо. При цьому ціна кожної з них має перекрити витрати банку з її надання. Доход, який банк отримує в результаті управління пасивами, допомагає йому досягти цільового рівня прибутку тією самою мірою, якою і надходження від активних операцій. Отже, традиційна точка зору, яка грунтувалася на тому, що весь доход банку генерують активи — кредити та інвестиції, поступилася місцем ідеї одночасного скоординованого управління активами і пасивами. Головною перевагою розглядуваного підходу є максимізація прибутку за умови прийнятного рівня відсоткового ризику, а також можливість більш зва-женого підходу до проблем управління ліквідністю за рахунок точного визначення потреби в ліквідних засобах. Така стратегія потребує застосування багатьох складних методів і прийомів, а також високого рівня кваліфікації банківських менеджерів, що часто перешкоджає скоординованому управлінню активами і пасивами в багатьох українських банках. Необхідною умовою ефективного застосування цієї стратегії з метою одержання максимального прибутку є можливість досить точно передбачати та прогнозувати зміни напрямків, величини та швидкості руху відсоткових ставок. У країнах з високим рівнем інфляції, нестабільною політичною та економічною ситуацією прогноз відсоткових ставок стає неможливим. З огляду на це й використання деяких методів управління активами і пасивами є проблематичним. У більшості банків створені Комітети по управлінню активами та пасивами (КУАП). Це нова організаційна форма управління, яка швидко розвивається. До складу такого Комітету входять представники управління фінансовими операціями банку, кредитного та інвестиційного підрозділів, підрозділів економічного аналізу та прогнозування. Комітет діє не на постійній основі, а збирається із визначеною періодичністю для коорди¬нації управління в усіх сферах діяльності банку. Його основні функції: 1) визначення рівня та меж допустимого ризику; 2) визначення потреб у ліквідних засобах; 3) оцінювання розмірів та достатності капіталу; 4) прогнозування та аналіз коливань відсоткових ставок; 5) прийняття рішень про хеджування ризиків; 6) оцінювання змін у доходах і витратах; 7) визначення прийнятної структури та якості кредитного й інвести¬ційного портфелів; 8) калькулювання цін на банківські послуги; 9) додаткові питання з управління активами та пасивами. Управлінські рішення, що їх приймає Комітет, виконують працівники казначейства банку та інших структурних підрозділів з відповідних напрямків діяльності.
|