Сутність та механізм дії форвардних контрактів - Банківський менеджмент - Менеджмент - Каталог статей

Об’єктом угоди можуть бути як фізичні, так і фінансові активи. Укла-дення форвардного контракту означає, що одна зі сторін (продавець) бере на себе зобов’язання здійснити поставку визначеної кількості фізичних чи фінансових активів на дату, яка обумовлена в контракті, але віддалена значним проміжком часу від дати укладення контракту, а інша сторона (покупець) зобов’язується прийняти поставку за обумовленою в угоді ціною.

Дата, коли сторони підписують форвардний контракт, називається да-тою угоди. Дата, на яку учасники домовляються про здійснення операції купівлі-продажу, що і є предметом договору, називається датою платежу або розрахунків. Період від дати угоди до дати платежу називають фор-вардним. Обмежень щодо термінів та сум, на які укладаються контракти, не існує. Угоди можуть укладатися на будь-які суми та терміни за бажан-ням і потребами сторін, але ефективними форвардні операції стають почи-наючи з 5 млн дол. США. На міжнародних форвардних ринках типові суми контрактів містяться в діапазоні від 1 до 100 млн дол. США. Отже, всі па-раметри форвардного контракту: дати угоди та платежу, суми, вид активів та їх ціна — визначаються індивідуально за згодою сторін без будь-яких обмежень і відповідають конкретним потребам учасників ринку.

У форвардному контракті ціна активів визначається за взаємною зго-дою сторін і фіксується в угоді на момент її укладення. Таким чином, ціна, за якою відбувається купівля-продаж на дату платежу, не залежить від поточної ринкової ціни активу на день поставки. Саме процедура поперед-нього визначення та фіксації ціни дозволяє хеджувати ризики за допомогою форвардних контрактів. Визначивши наперед ціну активу, який буде проданий у майбутньому, і продавець і покупець стають незалежними від ризику зміни ринкової ціни на даний вид активів протягом форвардного періоду. Така операція і визначає сутність хеджування ризику зміни ціни активу. Форвардна угода не дає можливості продавцеві дістати переваги від підвищення ціни активу, а покупцеві — від зниження ціни протягом форвардного періоду. Це іноді спонукає учасників угоди до ухилення від виконання зобов’язань за форвардним контрактом, оскільки з’являється можливість вигіднішого проведення операції купівлі-продажу. Отже, виникає ризик невиконання зобов’язань, який є досить значним, за фор-вардними угодами. Форвардний контракт можна порівняти з парі, яке ук-ладено на майбутню ціну активу. Це означає, що у форвардному контракті один із учасників обов’язково виграє, а інший обов’язково програє і пла-тить кошти стороні, яка виграла, як різницю між зафіксованою і ринковою цінами активів. Форварди — це гра з нульовою сумою, коли сума виграшу одного учасника дорівнює сумі програшу іншого.

Від ризику невиконання зобов’язань сторони страхуються, юридично закріплюючи відповідальність у разі відмови від узятих зобов’язань. Вико-нання всіх умов форвардного контракту суворо обов’язкове для обох сторін. Відмова однієї зі сторін від виконання взятих зобов’язань згідно з міжнародними правилами є підставою для подання позову до суду. Обов’язковість виконання є основною умовою існування і дієздатності форвардних угод, без якої вони втрачають свій сенс і не можуть використо-вуватись як інструмент хеджування ризику.

Історично форвардні контракти виникли близько чотирьохсот років то-му, здебільшого як угоди про продаж майбутнього урожаю. В останні десятиріччя набули розвитку форвардні контракти, об’єктом яких є фінансові активи. Фінансовий форвардний ринок є позабіржовим. Біржова торгівля неможлива насамперед через індивідуальні умови укладення контрактів, з цієї самої причини відсутній і вторинний ринок для таких угод. Формально учасниками форвардного ринку можуть бути які завгодно суб’єкти господарської діяльності. На практиці сторони обережно підхо-дять до вибору партнера з метою зниження ризику зриву поставки. Здебі-льшого контракти укладаються між компаніями, що мають надійну репутацію, банками, пенсійними фондами та страховими організаціями. Для укладення деяких видів форвардних контрактів існують обмеження. Наприклад, для укладення форвардної угоди за кредитом необхідно мати відкриту кредитну лінію в даній кредитній установі.

Найбільш активними учасниками форвардного ринку є банки, які вико-ристовують форвардні контракти для хеджування власного ризику зміни цін на фінансові активи, а також пропонують їх як послугу своїм клієнтам. Маючи ширші фінансові можливості щодо залучення коштів та розміщення активів порівняно з іншими учасниками ринку, банки можуть уникнути реальних втрат за форвардними угодами навіть тоді, коли ринкові ціни складаються не на їх користь. Уклавши два форвардні контракти за протилежними операціями (один — з купівлі, інший — з продажу) одного й того самого виду активів в однаковій кількості, банк має змогу компен-сувати втрати за однією операцією доходами за протилежною. Іноді банк відіграє роль посередника, який відшукує сторони з протилежними інтересами в купівлі-продажу активів і допомагає оформити угоду.

Крім того, успіх у форвардному контракті значною мірою залежить від уміння передбачити майбутню ціну активу. Банки мають переваги у прогнозуванні тенденцій зміни цін, оскільки володіють значним обсягом інформації і мають у розпорядженні висококваліфікованих спеціалістів-аналітиків. Тому банки активно пропонують форвардні контракти як послуги своїм клієнтам. З розвитком та вдосконаленням різноманітних сегментів фінансового ринку клієнти дедалі частіше віддають перевагу більш гнучким і зручним методам хеджування ризиків.

Форвардні контракти можуть укладатися на реальну або умовну суму. У першому випадку сторони домовляються про реальну операцію купівлі-продажу. У другому — проводиться виплата лише цінової різниці, що ви-никла внаслідок розбіжності контрактної та ринкової цін активу, а реаль-ний обмін валютами, грошовими коштами, цінними паперами не відбувається. За форвардними контрактами додаткова платня у вигляді комісійних не стягується.