|
Поняття "менеджменту” можна розглядати з трьох сторін: як систему економічного управління, як орган управління (апарат управління), як форму підприємницької діяльності. Менеджмент ( англ. Management – управління) в загальному вигляді можна визначити як систему економічного управління виробництвом, яка включає сукупність принципів, методів, форм і прийомів управління (1, с.39). Фінансовий менеджмент – це процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів господарюючого суб’єкта та оптимізації обороту його грошових коштів ( 3, с.11). Фінансовий менеджмент – це система принципів, засобів та форма організації грошових відносин підприємства, спрямована на управління його фінансово-господарською діяльністю, в яку входять: - розроблення і реалізація фінансової політики підприємства; - інформаційне забезпечення (складання і аналіз фінансової звітності підприємства); - оцінка інвестиційних проектів і формування "портфеля” інвестицій; - поточне фінансове планування та контроль. Фінанси складаються з 3-х взаємозв’язаних галузей: - ринок грошей та капіталу - ринок інвестицій - фінансовий менеджмент Фінансовий менеджмент - форма управління процесами фінансування діяльності підприємства за допомогою методів та важелів фінансового механізму або мистецтво управління фінансовою діяльністю. Умови, необхідні для ефективного функціонування фінансового менеджменту: - приватна власність на засоби виробництва - самофінансування підприємницької діяльності - ринкове ціноутворення - ринок праці, товарів та капіталу - чітке регламентування державного втручання в роботу підприємства Матеріальна основа фінансового менеджменту - реальний грошовий обіг, тобто економічний процес, який викликає рух вартості, що супроводжується певним потоком грошових платежів та розрахунків. Принципи управління фінансовим менеджментом: 1. Принцип фінансової стратегії, що визначає можливість збалансування матеріальних та грошових ресурсів. 2. Принцип стратегії управління - це виявлення можливостей розширення виробництва, прогнозування інноваційних варіантів розвитку, пошук альтернативних шляхів прийняття рішень, вибір нових шляхів фінансування. 3. Контроль за виконанням прийнятих рішень. 4. Врахування попереднього досвіду та його екстраполяція на майбутнє. 5. Орієнтація на екстрений характер прийнятих рішень. 6. Визначення непередбачених наслідків впливу зовнішніх факторів. Об’єктом управління фінансового менеджменту є організація грошового обігу, постачання фінансовими коштами та інвестиційними цінностями, основними та оборотними засобами, організація фінансової роботи. Суб’єктом управління фінансового менеджменту є загальний вид діяльності, який відображає відношення людей в фінансовій роботі. Принципи організації фінансового менеджменту - це планування, прогнозування, регулювання, координація, стимулювання, контроль та аналіз. З метою управління фінансами підприємств застосовується фінансовий механізм. Фінансовий механізм підприємств – це система управління фінансами підприємств, яка призначається для організації взаємодії фінансових відносин і фондів грошових коштів з метою ефективного їх впливу на кінцеві результати роботи (5, с.96-97). Фінансовий механізм складається з п’яти взаємопов’язаних елементів: фінансових методів, фінансових важелів, правового, нормативного та інформаційного забезпечення (1, с.50-53). 1) Фінансові методи: - планування - прогнозування - інвестування - кредитування - самофінансування - оподаткування - система розрахунків - матеріальне стимулювання - страхування - залогові, трастові операції - оренда, лізинг, факторинг - фондоутворення - взаємовідносини з різними суб’єктами та засновниками. 2) Фінансові важелі: - прибуток - цільові економічні фонди - доход - вклади - амортизаційні відрахування - пайові внески - фінансові санкції - котировка валютних курсів - ціна - форми розрахунків - орендна плата - види кредитів - дивіденди - % ставка - дисконт 3) Правове забезпечення - закони, накази, статут юридичної особи. 4) Нормативне забезпечення - норми, інструкції, методичні вказівки 5) Інформаційне забезпечення – інформація різного виду та роду. Організація фінансових потоків і управління ними залежать від багатьох факторів, таких як: тип бізнесу, розмір підприємства, його організаційна структура управління та ін. В умовах ринкової економіки фінансовий менеджер стає однією з ключових фігур на підприємстві. Він відповідає за постановку проблем фінансового характеру, аналіз доцільності вибору того чи іншого способу їх рішення, а іноді за прийняття кінцевого рішення вибору найбільш прийнятного варіанту дії, здійснює оперативну фінансову діяльність, контролює грошові потоки підприємства [10, с.28-31]. В загальному вигляді діяльність фінансового менеджера можна поділити на три напрямки: І. загальний аналіз і планування майнового та фінансового стану підприємства; ІІ. забезпечення підприємства фінансовими ресурсами (управління джерелами ресурсів); ІІІ. розподіл фінансових ресурсів (інвестиційна політика та управління активами). Ці напрямки діяльності одночасно визначають і основні задачі, що стоять перед фінансовим менеджером: В межах першого напрямку здійснюється загальна оцінка: • активів підприємства та джерел їх фінансування; • величини і складу ресурсів, необхідних для підтримки досягнутого економічного • потенціалу підприємства і розширення його діяльності; • джерел додаткового фінансування; • системи контролю за станом і ефективністю використання фінансових ресурсів. Другий напрямок передбачає детальну оцінку: • обсягу потрібних фінансових ресурсів; • форми їх надання (довгостроковий чи короткостроковий кредит, грошові кошти); • методів мобілізації фінансових ресурсів; • ступені доступності і часу надання; • витрат, пов’язаних із залученням даного виду ресурсів (процентні ставки); • інші формальні та неформальні умови надання даного джерела коштів; • фінансового ризику Третій напрямок передбачає аналіз і оцінку довгострокових і короткострокових рішень інвестиційного характеру: • оптимальність трансформації фінансових ресурсів в інші види ресурсів (матеріальні, трудові, грошові); • доцільність і ефективність вкладень в основні засоби; їх склад і структура; • оптимальність оборотних коштів (в цілому і по видам); • ефективність фінансових вкладень. Прийняття рішень з використанням наведених оцінок виконується в результаті аналізу альтернативних рішень, які враховують компроміс між вимогами ліквідності, фінансової стійкості і рентабельності.
|