|
Основна мета формування інвестиційного портфеля полягає у забезпеченні реалізації найдохідніших фінансових інвестицій. До основних типів фінансових портфелів відносяться: портфель доходу, портфель росту, агресивний портфель, компромісний портфель, консервативний портфель. Метою оптимізації портфеля цінних паперів є формування такого портфеля цінних паперів, який би відповідав вимогам підприємства як дохідністю, так і за ризикованістю, що досягається шляхом збільшення кількості цінних паперів в портфелі. Кожне підприємство, що бажає розмістити вільні кошти на фондовому ринку, має свою шкалу оцінки ризику і дохідності. Висока дохідність для одного підприємства може показатися низькою для другого. Підприємства вкладають свої капітали в цінні папери з метою отримання прибутків і збереження капіталу від інфляції. Щоб сформувати ефективний інвестиційний портфель цінних паперів, необхідно знати характеристики і значення різних видів цінних паперів, правила їх випуску, обігу, обліку, оподаткування та інші аспекти. Портфелем цінних паперів називають сукупність усіх цінних паперів, які належать інвестору. При формуванні свого інвестиційного портфеля цінних паперів підприємство повинно забезпечити безпечність вкладення капіталу в цінні папери, задану прибутковість вкладень, зростання капіталу та його ліквідність. У залежності від поєднання різних вимог до вкладення капіталу в цінні папери розрізняють наступні види портфеля цінних паперів: • традиційний консервативний портфель; • ризикований або агресивний портфель; • комбінований портфель цінних паперів, який поєднує в собі елементи і ризикованого і традиційного портфеля. Основним принципом оптимізації портфеля цінних паперів є принцип диверсифікації вкладень, тобто складення між безліччю різних за інвестиційними якостями цінних паперів з метою зниження ризику загальних втрат і підвищення сукупної прибутковості. Ризикований портфель цінних паперів створюється звичайно на строк не менше 6 місяців. Для того, щоб ризик вкладення в такий портфель міг компенсуватися можливістю отримання високого прибутку, сума вкладення за оцінками західних експертів повинна бути в межах 200–300 тис. гривень. Комбінований портфель цінних паперів знижує ризик вкладень капіталу, але також вимагає солідних стартових сум вкладення і на довгий період часу (більше 6 місяців). Традиційний консервативний портфель в класичному вигляді складається з вільних грошових коштів підприємства і короткострокових вкладень у вигляді корпоративних акцій і облігацій та державних цінних паперів. При формуванні портфеля простих акцій інвестору доводиться долати багато невизначеностей: • невідомі заздалегідь майбутні фінансові результати емітента; • невідомі заздалегідь час і величина виплати майбутніх дивідендів за акціями; • невідомі заздалегідь ступінь ризику при інвестуванні в даний цінні папери. Для усунення невизначеності при інвестуванні коштів в акції теорія і практика ринкового господарювання виробила визначені підходи до оцінки їх вартості: • метод капіталізації чистого прибутку; • метод капіталізації дивідендів; • метод капіталізації грошових потоків. Найбільш простою формулою визначення вартості акції є формула капіталізації прибутку: де Р – теперішня вартість майбутнього доходу (чистого прибутку на акцію); r – очікуваний (середній за період) майбутній чистий прибуток на акцію; S – норма капіталізації або норма ризику. Вкладення в цінні папери, якими управляють як одним цілим, розглядаються в якості портфеля цінних паперів. Структура портфеля відображає визначене поєднання інтересів інвесторів, а також консолідує в тій чи іншій мірі ризики за деякими цінними паперами. Це дозволяє розглядати портфель як цілісний об’єкт управління, що в свою чергу передбачає наступне: • визначення задач, які стоять перед портфелем в цілому; • розробку і реалізацію стратегії і тактики вирішення цих задач. Тип портфеля – це його узагальнена характеристика з позицій задач, які стоять перед ним, чи видів паперів, які входять в портфель. До цінних паперів, які є об’єктом портфельного інвестування, відносяться: • акції АТ; • державні боргові зобов’язання (облігації, розміщені серед юридичних осіб, облігації місцевих органів влади); • дохідні цінні папери; • комерційні папери; • депозитні сертифікати банків, чеки, ощадні сертифікати банків тощо. Розрізняють декілька типів портфелів: • портфель зростання, що орієнтований на акції, а курсова вартістть швидко зростає. Мета – приріст капіталу інвесторів. Ось чому власникам портфеля дивіденди можуть виплачуватись в невеликому розмірі чи зовсім не виплачуватись; • портфель доходу, метою якого є отримання високих поточних доходів. Відношення стабільно виплачуваного відсотка та курсової вартості цінних паперів, які входять в цей портфель, вище ринкового. Відповідно їх курсова вартість зростає повільніше; • портфель ризикового капіталу – портфель, що складається переважно з цінних паперів молодих компаній агресивного типу, які обрали стратегію швидкого розширення; • збалансований портфель, що складається частково із цінних з швидко-зростаючим курсом, частково з високодохідних цінних паперів. В цьому портфелі можуть знаходитися і високоризикові цінні папери, мета – приріст капіталу і отримання високого доходу, відповідно до чого і загальні ризику будуть збалансованими. Такий тип портфеля частіше обирають інвестиційні фонди, оскільки він точно відповідає меті їх діяльності; • спеціалізований портфель, за яким цінні папери об’єднані не за загальним цільовим, а за більш особистими критеріями (вид ризики, вид цінних паперів, галузева чи регіональна належність), наприклад: 1) портфель стабільного капіталу і доходу (однорідні портфелі, коротко– і середньострокових депозитних сертифікатів); 2) портфель короткострокових фондів (такий портфель характерний для взаємних фондів грошового ринку); 3) портфель середньо– та довгострокових фондів з фіксованим доходом (сформований, як правило, з облігацій); 4) регіональний чи галузевий портфель; 5) портфель іноземних цінних паперів; Тип портфеля не є чимось постійним, він змінюється в залежності від стану ринку і відповідних змін цілей інвесторів. З урахуванням української специфіки система цілей портфеля може бути представлена наступним чином: • збереження і приріст капіталу; • придбання цінних паперів, які за умовами обігу можуть замінювати готівку; • доступ через придбання цінних паперів до дефіцитних продуктів і послуг, майнових і немайнових прав; • розширення сфери впливу і перерозподілу власності, створення холдінгових та ланцюгових структур; • спекулятивна гра на коливаннях курсів; • дохідні цілі (зондування ринку, страхування від надмірних ризиків і т. ін.). Для кваліфікованого управління портфелем необхідно керуватися відповідною портфельною стратегією, яка визначається: • типом і цілями портфеля; • станом ринку, його активністю, динамікою відсоткової ставки та курсовою вартістю цінних паперів; • діючими законодавчими пільгами та обмеженнями; • загальноекономічним станом (у тому числі такими факторами як фази економічних циклів, рівень інфляції); • необхідністю підтримувати рівень ліквідності та мінімізацію ризиків; • типом стратегії (коротко–, середньо– та довгостроковість). Одним з основних способів зменшення ризику портфельних інвестицій є диверсифікація портфеля – таке комбінування його елементів, при якому досягається мінімізація ризику при збереженні можливого доходу. Диверсифікація заснована на розбіжностях в коливаннях доходів та цін на об’єкти інвестування. Очікувана норма доходу з портфеля інвестицій представляє собою середньозважену величину по кожній окремій групі інвестицій, які входять в цей портфель. Ця величина, яку визначають символом Кр, розраховується наступним чином: де Кр – очікувана норма доходу по всіх групах інвестицій; хі – частка всієї групи, інвестована в капітал; Кі – очікувана норма доходу за капіталом; n – номер капіталу в інвестиційному портфелі. Ризик для портфеля інвестицій вимірюється середнім квадратичним відхиленням розподілу доходів. Ця величина розраховується за наступною формулою: де Крі – дохід за портфелем інвестицій при і–тому стані економіки; Кр – очікувана норма доходу за портфелем інвестицій; Рі – ймовірність настання і–того стану економіки. Для формування диверсифікованого портфеля слід враховувати коефіцієнт кореляції між складовими його цінних паперів. При підборі цінних паперів таким чином, щоб їх доходність коливалась в протифазі (Ккор = –1) теоретично можливо сформувати портфель з нульовим ризиком.
|