|
Експлуатаційні можливості сучасної обчислювальної та інфо-рмаційної техніки, нові інформаційні технології збирання, оброб-ки і передавання різних даних, значні досягнення в програмному забезпеченні, наявність локальних і глобальних мереж тощо складають ситуацію, за якою менеджери і фахівці різних рівнів, будучи звільненими від технічних операцій по збиранню та об-робці даних, мають реальну змогу займатися творчою працею й своєчасно і в повному обсязі одержувати (в різних режимах забезпечення) об’єктивно необхідну інформацію для вироблення і прийняття управлінських рішень.
Але таке було і є не завжди і не всюди.
Менеджери при здійсненні своїх посадових функцій витрача-ли і на деяких об’єктах управління продовжують витрачати надто багато часу на інформаційний обмін при виробленні й прийнятті управлінських рішень, особливо тоді, коли менеджер зосереджує всю повноту влади в своїх руках. Коли спитали американського мільярдера Улвортса, якому відкриттю він зобов’язаний своїми матеріальними успіхами, він відповів ось що. Досягати великих успіхів почав відтоді, коли відкинув свої упередження і перестав думати, що ніхто нічого не може зробити краще за мене самого, і навчився покладати обов’язки на інших працівників. Поки я був переконаний, — зазначив Улвортс, — що маю особисто втручатися в усі справи, широкий успіх був немислимий. Керівникові потрібно вміти вибирати собі помічників та виконавців і наділяти їх владою й відповідальністю. При цьому слід додержуватися головного принципу ієрархічності управління (tall management), коли при багаторівневому управлінні установлюються невеликі керівні групи — обсяги управління (span of management), як правило, до 10 осіб на кожному рівні, згідно з принципом відповідності.
За ринкових відносин ефективність управління виражається через ефективність виробництва (operatіons performance), тобто якщо показники ринкової вартості виробленої продукції поділити на підсумкові витрати всіх ресурсів при її виготовленні, то одержані результати мають бути значно більшими за 1. Треба також ураховувати й показник результативності (performance іndіcator) як спеціальний показник, що характеризує рівень досягнень на шляху до реалізації поставленої мети.
Крім того, ефективність управління в даний час, коли набула широкого застосування електронна обчислювальна та інформа-ційна техніка, залежить і від стану інформації, і її рівня викорис-тання менеджерами та фахівцями. За словами керівника консуль-тативної фірми з питань управління «Мідл Уест сервіс К», цін-ність керівника тепер вимірюється тим, наскільки оперативно він уміє користуватися інформацією. Кожен керуючий у своїй по-всякденній праці потребує постійно оновлюваної повної та всебі-чної інформації як для розробки планів на майбутнє, так і для прийняття поточних рішень та здійснення оперативного контро-лю.
Раціоналізація системи управління (див. п. 4.2), якої можна досягти завдяки організації системи автоматизованого збирання та обробки інформації в ритмі виробництва при безпаперовій технології, водночас створює об’єктивні передумови для значного поліпшення і всебічного інформаційного забезпечення менеджерів і фахівців на об’єкті управління. Зокрема, автоматизація процесів збирання (в ритмі виробництва при безпаперовій технології) первинної інформації, яка всебічно характеризує всі процеси та явища виробничо-господарської та іншої діяльності на об’єкті управління, дає змогу реально створити систему об’єк¬тивного інформаційного забезпечення менеджменту (менеджерів і фахівців різних рівнів). Це означає, що можна створити систему комунікацій або спілкувань (communіcatіon), при якій здійснюється обмін усіма видами інформації між двома й більше користувачами. У технічному плані комунікації ґрунтуються на каналах зв’язку (channel) і мережах, які (щодо обміну інформацією) є не чим іншим, як засобами передавання інформації — письмової, усної, формальної, неформальної, вербальної чи невербальної, однак обов’язково придатної для електронних засобів зв’язку та обробки на електронних обчислювальних машинах. Зауважимо, що обмін вербальною (communіcatіon verbal) або невербальною (communіcatіon nonverbal) інформацією означає обмін словами (вербальний) або іншими символами без використання слів (не-вербальний).
Обмін інформацією є складовою частиною всіх видів управ-лінської діяльності, в якій комунікації виконують зв’язкову роль. Процес обміну інформацією складається з чотирьох базових еле-ментів: відправника (особа, яка генерує ідеї, менеджер або фахі-вець), повідомлення (закодована інформація за допомогою символів), каналу зв’язку (засоби для передавання інформації), одержувача (особа, якій призначена інформація, і яка її інтер-претує).
Процес обміну інформацією передбачає наявність зворотного зв’язку (feedback), завдяки якому є змога оперативно збирати ін-формацію про реакцію одержувача на отримане повідомлення. Цей зв’язок допомагає одержувачеві (джерелу ідеї) визначити, чи сприйнята надіслана ним інформація.
Зауважимо, що наявність каналів зі зворотним зв’язком, на яких застосовуються і відеоекранні відображення, дають змогу використовувати не лише вербальну, а й невербальну інформа-цію, що значно посилює чи змінює смислове значення відправле-ної (одержаної) інформації.
Прикладами невербальної інформації можуть бути вираз об-личчя, посмішка, погляд з виразом схвалення чи несхвалення й т. ін. Невербальна інформація використовується під час обміну інформацією в тих випадках, коли виробляється, а потім прийма-ється рішення зі складного, далеко не однозначно вирішуваного питання. Такий обмін відбувається насамперед між менеджера-ми, з одного боку, та консультантами, помічниками, іншими фахівцями, з другого. Тут йдеться про опитування експертів (jury of opіnіon), під час якого визначаються думки експертів з того чи іншого питання, які потім зводяться докупи та узагальнюються. Такі обміни відбуваються і в інших випадках. Наприклад, коли з’ясовується кон’юнктура ринку, обговорюються ціни та обсяги купівлі-продажу товарів, сировини, матеріалів, цінних паперів тощо. Тут доречно пригадати українську приказку: «Не зівай, Хомко, на те і ярмарок». Це означає, що під час прийняття того чи іншого рішення потрібно враховувати не лише всі обставини, а й умови, за яких вони існують.
В Україні тепер інтенсивно будуються канали зв’язку та мере-жі, спеціально пристосовані для інформаційного обміну, який значно розширюється в умовах ринкових відносин (див. п. 9.2). Крім того, створюються різні інформаційні центри — нагрома-джувачі-розповсюджувачі ділової інформації. Завдяки цим центрам як юридичні (об’єкти управління), так і фізичні (окремі громадяни) особи матимуть змогу одержувати різноманітну інфор¬мацію (від кон’юнктури попиту та пропозиції матеріальних цінностей до наявності тих чи тих товарів у магазинах, квитків до театру тощо). На об’єктах управління можна записувати і таким чином накопичувати на магнітних носіях (ПЕОМ-сервер) потрібну інформацію, яку далі можна багаторазово використо-вувати при інформуванні менеджерів і фахівців, а також з іншою метою.
Ефективні комунікації створюються в різних випадках — між об’єктом управління та об’єктами зовнішнього середовища, між керівниками об’єкта і структурними ланками тощо. На об’єкті управління, наприклад, промисловому підприємстві, можна вирі-знити три основні (наймасовіші) типи комунікацій.
1. Комунікації по низхідній (communіcatіon, downward), коли інформація переміщується від менеджерів вищого рівня до ме-неджерів і фахівців низового рівня. Цей міжрівневий тип ко-мунікації використовується, з одного боку, на об’єкті управління для передавання внутрішніх розпоряджень та іншої ділової інформації, для повідомлення про поточні плани та зміну пріоритетів, про конкретні завдання і рекомендовані процедури тощо; з іншого боку, для зв’язку з вищими за субор¬динацією та територіальними організаціями — з метою передавання ними різних керівних розпоряджень і вказівок, нормативних положень і завдань тощо, які безпосередньо стосуються даного об’єкта управління.
2. Комунікації по висхідній (communіcatіon, upward), коли ін-формація переміщується від низових ланок або джерел інформа-ції до менеджерів вищого рівня. Цей тип комунікації використовується, з одного боку, на об’єкті управління для інформування менеджерів і фахівців вищого рівня про справи, які відбуваються безпосередньо в низових структурних підрозділах — про хід процесів на виробництві, стан ресурсів, трудову дисципліну тощо; з іншого боку, для передавання у вищі за підпорядкуванням та територіальні організації різних зведень, довідок тощо, які необхідно пересилати з цього об’єкта упра-вління.
3. Комунікації по горизонталі (communіcatіon, horіzontal), коли інформація переміщується від менеджерів або фахівців одного структурного підрозділу до таких самих за рангом осіб іншого підрозділу. Цей тип комунікації використовується, з од-ного боку, на об’єкті управління менеджерами і фахівцями цехів і ланок для взаємного обміну інформацією про стан запасів сировини і матеріалів, комплектуючих елементів тощо на складі, заготовок у цехах постачальників тощо; з іншого, для зв’язку з об’єктами управління зовнішнього середовища з метою обміну необхідною інформацією, яка стосується ринкових відносин, кадрового поповнення й т. ін.
Організація системи автоматизованого збирання та обробки інформації в ритмі виробництва при безпаперовій технології, як уже зазначалося раніше, є об’єктивною складовою створення й успішного функціонування зазначених типів комунікацій на об’єкті управління. Ця система і ці типи комунікацій на об’єкті управління і становлять основу системи об’єктивного інформаційного забезпечення менеджменту.
Концептуальна модель системи об’єктивного інформаційно-го забезпечення менеджменту побудована на таких основних принципах.
1. Формування регламентуючої інформації на основі поса-дових інструкцій, кваліфікаційних вимог тощо (тобто функціо-нальних обов’язків, посадових прав і міри відповідальності ві-дповідно з делегованими повноваженнями) менеджерів і фахівців різних рівнів (докладніше про це у п. 5.2). Регламентуюча інформація і є тим механізмом або диспетчером інформування менеджерів і фахівців різних рівнів, який діє в системі об’єктивного інформаційного забезпечення менеджменту. За-вдяки цій інформації є реальна можливість здійснювати систе-матичне автоматичне (ознака критерії втручання) та авто-матизоване (ознака в який строк) інформування зазначених осіб.
2. Створення масивів умовно-постійної інформації, що харак-теризує довідкові, нормативні, планові та інші дані, що склада-ють основу розподілених баз даних і використовуються при розподіленій обробці інформації. Завдяки цій інформації можливо реалізувати важливий принцип системи автоматизованого збирання та обробки економічної інформації, а саме: мінімум інформації при її введенні — максимум інформації при її виведенні на відповідні носії після обробки на ПЕОМ.
3. Створення масивів бібліотеки описаних форм первинних BІBFORP і вихідних BІBFORV документів, за якими видається менеджерам і фахівцям різних рівнів необхідна інформація у фо-рмах повної, короткої чи довідкової структури, а також бібліо-теки описаних типових листів-заготовок текстів BІBTEX, які використовуються у листуванні.
4. Автоматизоване збирання первинної інформації в ритмі ви-робництва (тобто в часі, який близький до реального) на місцях, де вона виникає, за допомогою ПЕОМ, які використовуються як АРМ користувачів (докладніше про це у п. 3.3). Інформація є єдиною (вона збирається з єдиних джерел), оперативною, всебічною і вірогідною, оскільки вона підтверджується первинними документами (тобто юридично оформляється). Ця інформація (яка обробляється разом з умовно-постійною інформацією за різними алгоритмами, за різні періоди часу чи за станом на той чи інший час, по різних структурних підрозділах, або по об’єкту управління в цілому тощо) і є тією, якою здійснюється всебічне об’єктивне інформування менеджерів і фахівців різних рівнів у повному обсязі відповідно до їхньої регламентуючої інформації.
5. Функціонування на об’єкті управління інформаційно-керівної системи, тобто системи автоматизованого збирання та обробки інформації при безпаперовій технології (див. п. 3.1). Первинна інформація цієї системи, яка формується в ритмі виробництва, використовується системою об’єктивного інформаційного забезпечення менеджменту як вхідна й обробляється за окремими алгоритмами. Заз¬начимо, що організація цієї системи на об’єкті управління в повному обсязі ґрунтується на створенні масивів умовно-постійної інформації та бібліотеки описаних форм первинних і вихідних документів (див. принципи 2 і 3), а також на автоматизованому збиранні пер-винної інформації в ритмі виробництва (див. принцип 4).
6. Наявність комплексів ПЕОМ, створених за ресурсозабезпе-чуючим принципом (матеріальні, трудові, фінансові та інші ресурси), які розміщуються на об’єкті управління відповідно до прийнятої схеми. Завдяки цим ПЕОМ, що використовуються як АРМ користувачів різних рівнів, відбувається збирання первинної інформації на місцях, де вона виникає (масові операції), або де вона оформляється (поодинокі операції), її обробка та зберігання. На екрані ПЕОМ користувача або на папері висвітлюється об’єктивна вихідна інформація відповідно з регламентуючою інформацією того чи іншого менеджера чи фахівця. Крім того, ПЕОМ (сервер) використовується для зв’язку з об’єктами зовнішнього середовища, наприклад, через глобальну комп’ютерну мережу.
7. Наявність локальної мережі на об’єкті управління, яка об’єднує ПЕОМ у зазначені комплекси АРМ за відповідними ознаками. Завдяки цій мережі ефективно використовуються розподілені бази даних при розподіленій обробці інформації та здійснюється оперативне інформаційне забезпечення менеджерів і фахівців усіх рівнів на об’єкті управління в повному обсязі.
8. Наявність зв’язку даного об’єкта управління з мережами зо-внішнього середовища, тобто з такими об’єктами управління, які прямо або не прямо взаємопов’язані і взаємозалежні (див. п. 9.2). Це і організації вищого рівня (вищі за субординацією та територіальні організації), й організації-партнери, банки, різні інформаційні центри тощо.
Зазначені основні принципи є базою при створенні системи об’єктивного інформаційного забезпечення менеджменту на об’єк¬ті управління.
Як бачимо, первинна інформація, що виникає після виробни-чих (масових), господарських та інших (поодиноких) операцій і процесів, а також нормативна, планова, договірна, довідкова та інша умовно-постійна інформація, регламентуюча інформація, форми вхідних та вихідних документів і тексти-заготовки вво-дяться за відповідними режимами різними ПЕОМ (АРМ користу-вача — технічного працівника, менеджера чи фахівця), де оброб-ляється за розробленими алгоритмами. При цьому також викори-стовується й відповідна інформація розподіленої бази (баз) даних, яка розміщена на магнітних носіях централізованої ПЕОМ. Оброблена в такий спосіб інформація формується на центральній або інших ПЕОМ, а потім видається користувачеві по команді регламентуючої інформації в автоматичному (за ознакою критерії втручання) і в автоматизованому (за ознакою в який строк) режимі на екран ПЕОМ, якою є АРМ того чи того менеджера (фахівця), або на паперовий носій. Менеджер, у свою чергу, може запросити в режимі консультацій додаткову інформацію від АРМ іншого користувача (експерта, консуль-танта, іншого фахівця); від ПЕОМ (сервер), яка пов’язана з об’єктами управління зовнішнього середовища через зовнішню комп’ютерну мережу.
Зазначимо, що розподілена база (бази) даних, у свою чергу, поповнюється відповідною інформацією і від АРМ користувача низового рівня, і від АРМ менеджера іншого рівня та фахівця, а також від ПЕОМ (сервер), яка пов’язана з об’єктами управління зовнішнього середовища.
Таким чином, система об’єктивного інформаційного забезпе-чення менеджменту, концепція якої щойно розглянута, разом з механізмом інформування менеджерів і фахівців різних рівнів, яка діє на об’єкті управління в структурі системи автоматизова-ного збирання й обробки інформації в ритмі виробництва при безпаперовій інформаційній технології, своєчасно і в повному обсязі може обслуговувати всіх користувачів вірогідною об’єк-тивно необхідною інформацією згідно з їхніми функціональними обов’язками, посадовими правами і мірою відповідальності за доручену справу.
|