|
Кінцевим результатом інноваційної діяльності є розробка та реалізація інноваційних програм і проектів. Упровадження інновацій у будь-якій галузі економіки потребує фінансових витрат. Для того щоб увести нові виробничі потужності, опанувати нові технології, виробництво нових товарів, підвищити ефективність діяльності організації та одержати додатковий прибуток, необхідні інвестиції. Основними джерелами інвестицій є власні кошти (уставний капітал, амортизаційний фонд, фонд накопичення, резервні фонди, нерозподільний прибуток підприємства або кредити). Інвестиційна діяльність здійснюється в умовах невизначеності, особливо, коли приймається рішення про впровадження нових технологій і розширення основної діяльності підприємства на новій технічній базі, новому ринку тощо. Інвестиційні рішення, як правило, приймаються за умов, коли існує кілька альтернативних інноваційних проектів, які розрізняються за видами і обсягом необхідних коштів, часом окупності та джерелами залучення коштів. Виходячи 257 з цього, прийняття рішення передбачає вибір одного з проектів на основі певних критеріїв, яких може бути кілька, а їх вибір може бути довільним. Тому виникає ризик, пов'язаний з прийняттям того чи іншого інвестиційного рішення. З метою запобігання будь-якому ризику використовують відомі у світовій і вітчизняній практиці формалізовані методи оцінки інноваційних проектів. Критерій оцінки Ранжування (ранг) дуже високий високий задовіль- ний слабкий дуже слабкий Приклад А. Більш вдалий проект Сумісність проекту з основною стратегією організації + Відповідність просту вимогам ор- ганізації щодо ризику (фінансовий, технічний) + Технічні можливості + Додаткові витрати + Відповідність проекту вимогам ор- ганізації з урахування часу його впровадження + Патентний захист + Загроза конкуренції + Сталість позицій організації на ринку + Імовірність успіху + Потенційний річний розмір прибутку + Приклад Б. Менш вдалий проект Відповідність проекту основній ді- яльності організації + Відповідність проекту вимогам ор- ганізації щодо ризику + Технічні можливості + Додаткові витрати + Патентний захист + Відповідність проекту вимогам ор- ганізації з урахуванням часу його впровадження + Загроза конкуренції + Сталість позицій організації на ринку + Імовірність успіху + Потенційний річний розмір прибутку + Рис. 9.3. Схема якісної оцінки проекту за допомогою переліку критеріїв У літературі описана достатня кількість методів, за допомогою яких здійснюється порівняльна характеристика одних проектів з іншими, виявляються економічні переваги і привабливість проекту для його учасників. Одним із найпростіших методів, який широко використовується, є метод відбору інноваційних проектів за допомогою переліку критеріїв. Сутність 258 його полягає в такому: розглядається відповідність проекту кожному з установлених критеріїв і за кожним критерієм оцінюється проект. Метод дає змогу виявити всі переваги та недоліки проекту і гарантує, що жоден з крите- ріїв, які необхідно взяти до уваги, не буде забутий. Критерії можуть відрізнятись залежно від конкретних особливостей галузі чи організації, їх стратегічної спрямованості. При складанні переліку критеріїв використовуються лише ті, які безпосередньо відповідають цілям, завданням і стратегії організації. На рис. 9.3 показана схема якісної оцінки інноваційного проекту за допомогою переліку критеріїв. Після попереднього відсіву, проекти необхідно порівняти між собою і ранжувати за ступенем відносної при- вабливості відповідно до раніше вибраного критерію. У разі необхідності формалізації результатів аналізу проектів за переліком критеріїв використовується бальний метод оцінки проекту. Для цього окреслюються найважливіші чинники, що визначально впливають на результати проекту (складають перелік критеріїв). Критеріям надасться вага залежно від їх відносної важливості. Відносна значущість чинників — «дуже високий», «високий» і т. д. — виражається кількісно. Загальну оцінку за даним методом одержують шляхом перемноження вагових рангів критеріїв на відносні значення чинників. Одержані дані підсумовуються, як це показано в табл. 9.1. Таблиця 9.1 Основна схема оцінки проекту Відносна значущість чинників 1,0 0,75 0,5 0,25 0,0 Критерій оцінки проектів Вага дуже високий високий задовільний слабкий дуже слабкий Ранг Відповідність основній діяльності 0,10 + 0,10 Технічні можливості 0,15 + 0,15 Патентний захист 0,05 + 0,05 Додаткові витрати 0,10 + 0,05 Загроза конкуренції 0,20 + 0,05 Сталість позицій організації на ринку 0,20 + 0,15 Імовірність успіху 0,20 + 0,10 Усього 1,00 Оцінка проекту 0,65 Одержані оцінки чинників не можна вважати абсолютно достовірними. Це пов'язано із суб'єктивністю підходів при визначені вагових коефіцієнтів кожного чинника і присвоєнні числових значень кожному з критеріїв. Проблема полягає в тому, щоб запобігти надто суб'єктивній оцінці 259 чинників. Схема ймовірнісного оцінювання проектів показана в табл. 9.2. Таблиця 9.2 Схема ймовірнісного оцінювання проекту Рівень (ранги) Критерій і оцінки проектів Вага Дуже високий (10) Високий (8) Задовільний (6) : Слабкий (4) Дуже слабкий (4) Імовірна вага рівноваги Імовірна загальна оцінка Відповідність основній діяльності 10 0,2 0,2 0,4 0,2 0,0 6,8 68,0 Технічні можливості 15 0,0 0,0 0,2 0,4 0,4 3,6 54,0 Додаткові витрати 10 0,0 0,1 0,5 0,2 0,2 5,0 50,0 Патентний захист 20 0,2 0,4 0,2 0,1 0,1 7,0 140,0 Загроза конкуренції 20 0,9 0,1 0,0 0,0 0,0 9,8 196,0 Імовірність успіху 5 0,8 0,1 0.1 0,0 0,0 6,4 47,0 Сталість позицій на ринку 5 0.9 0,1 0,0 0,0 0,0 9,8 49,0 Потреба в кваліфікованих кадрах 10 0,8 0,1 0.1 0,0 0.0 9,4 94,0 Потенційний річний розмір прибутку 5 0,6 0,2 0,2 0.0 0,0 8,8 44,0 Усього 100 Оцінка проекту 742,0 Якщо ввести в основну схему бальної оцінки елемент стохастичності (випадковості), можливо одержати точніші результати. Справа в тому, що вирішити чи є певний параметр даного проекту кращим, слабким тощо дуже важко, оскільки за багатьма критеріями проект з певною ймовірністю може привести як до задовільних, так і незадовільних результатів. Саме це береться до уваги при використанні стохастичності системи бальної оцінки: за кожним з критеріїв для проекту, що розглядається, експерти оцінюють імовірність досягнення різних результатів, що дає змогу до певної міри враховувати ризик, пов'язаний з проектом. Загальну оцінку проекту за цим методом одержують шляхом перемноження валових рангів на ймовірність досягнення цих рангів і одержання таким чином імовірної ваги критерію, який далі перемножується на вагу критерію. Отримані дані за кожним критерієм підсумовуються. Наприклад, за першим критерієм: 10 (0,2) + 8 (0,2) + 6 (0,4) + 4 (0,2) + 2 (0,0) = 6,8. Частка кожного критерію в загальній оцінці розраховується перемноженням його відносного значення на ймовірну вагу рангу. Ці суми наведені в останньому стовпчику таблиці, їх підсумок дає загальну оцінку проекту. До простих методів оцінки економічної ефективності інноваційних 260 проектів належать статистичні методи. Рекомендується застосовувати їх на початковій стадії експертизи проекту, а також для проектів, що мають відносно короткий інвестиційний період. До показників, які найчастіше застосовуються під час оцінювання економічної ефективності інноваційних проектів, належать: • сумарний (або середньорічний) прибуток, який одержують у результаті реалізації проекту; • рентабельність інвестицій (проста норма прибутку); • період окупності інвестицій (строк повернення). Необхідно пам'ятати, що неможливо повністю і всебічно відобразити в показниках будь-який результат інноваційного проекту від зародження ідеї до її реалізації. Слід також ураховувати, що будь-який результат інновацій має подвійне значення: • як основа змін у матеріальному виробництві, а в економічному розумінні — для досягнення цілей форми, а отже, для підвищення прибутку і конкурентоспроможності; • як джерело подальших наукових досліджень і розробок, тобто становить науковий і методологічний інтерес. Поки що не існує простих, єдиних і придатних для всіх умов управління показниками ефективності інноваційної діяльності. Проте можна виявляти й оцінювати взаємозв'язок чинників ефективності з метою найкращого узгодження їх дії.
|