|
Вибираючи певну стратегію та політику менеджменту персоналу, роботодавець має враховувати чинники зовнішнього та внутрішнього середовища, які впливають також і на зміст програм і заходів з кадрової роботи. Основні фактори зовнішнього та внутрішнього стосовно певної організації середовища наведені в табл.. 2.2.
Таблиця 2.2
Зовнішні та внутрішні фактори політики менеджменту персоналу
Зовнішні Внутрішні
Вимоги національного трудового законодавства Ієрархічна структура органзації
Взаємовідносини з профспілками, впливовість профспілок, твердість у відстоюванні інтересів працівників Використовувані технології
Територіальне розміщення організації Вимоги виробництва, стратегії та цілі розвитку організації
Стан економічної кон’юнктури Стиль керівництва
Ситуація та перспективи розвитку ринку праці (кількісні та якісні характеристики пропозиції робочої сили, умови пропозиції) Фінансові можливості організації
Попит на робочу силу з боку конкурентів, що впливає на рівень заробітної плати Виробнича і управлінська культура, тобто цінності, соціальні норми, установки поведінки
Умови праці
Кількісні та якісні характеристики трудового колективу
Модель системи менеджменту персоналу
Наприклад, політика менеджменту персоналу має враховувати необхідність безумовного виконання передбачених Конституцією прав і обов’язків громадян у сфері праці, дотримання роботодавцями та кожним працівником положень законів про працю, типових правил внутрішнього трудового розпорядку та інших документів, які регулюють соціально-трудові відносини. Тому політика менеджменту персоналу певною мірою залежить від ступеню жорсткості або гнучкості національного трудового законодавства стосовно окремих процедур технології менеджменту персоналу. Зокрема, це стосується найму, оцінювання, оплати праці та звільнення персоналу. Наприклад, заборона нормативними актами деяких країн використовувати тести при прийомі на роботу звужує можливості працівників служб управління персоналом та лінійних керівників в профорінтаційниій та іншій роботі.
Важливого значення набуває також врахування ситуації на ринку праці, в межах якого потрібно аналізувати наявність конкуренції між претендентами на вакантні робочі місця, джерел комплектування робочої сили, її професійний та кваліфікаційний склад тощо.
Серед внутрішньофірмових факторів найсуттєвішими є вимоги виробництва, стратегія й цілі розвитку організації, їх часова перспектива та ступінь конкретизації. Наприклад, організація, яка націлена на швидке отримання прибутку, а потім таке ж швидке згортання виробництва, буде інакше будувати свою політику стосовно персоналу, ніж організація, зорієнтована на постійне розгортання та розширення виробництва.
Вплив умов виконання роботи в організації пояснюється тим, що працівників може приваблювати, або відштовхувати робота залежно від [9, с. 139]:
- місцезнаходження робочих місць,
- взаємодії з іншими працівниками в ході виконання роботи,
- ступеня свободи при вирішенні завдань,
- ступеня шкідливості роботи для здоров’я,
- ступеня необхідних фізичних і психічних зусиль
- тривалості та структурованості роботи тощо.
Від ступеня привабливості для працівників виконуваної роботи залежить зміст спеціальних програм залучення та утримання працівників в організації, які формуються менеджерами з персоналу.
|