|
Кожне підприємство створюється й існує для того, щоб увійшовши до суспільного поділу праці, зайняв¬ши свою нішу на ринку товарів, виробляючи і прода¬ючи певну продукцію для задоволення потреб сус¬пільства, заробити необхідні кошти для власних потреб учасників виробництва.
Це зобов'язує підприємство і насамперед його влас¬ника добре налагоджувати виробничий процес, органі¬зовувати працю так, щоб вона була економічно ефек¬тивною, забезпечувала кожному матеріальний добробут, давала моральне задоволення. Організація праці на підприємстві — процес багато¬гранний і складний, спрямований на оптимальне по¬єднання інтересів учасників виробництва й створення необхідних умов для ефективного функціонування йо¬го засобів.
Принципово важливим питанням організації праці є забезпечення відповідності трудового доходу як інди¬відів, так і окремих колективів тій кількості й якості праці, що вкладена ними у загальний результат колек-тивних дій. Така відповідність в економічній літерату¬рі трактується як співвідношення між мірою праці й мі¬рою заробітної плати.
За міру праці можна вважати лише та¬ку кількість робочого часу, що об’єктивно потрібна на виконання конкретної роботи кваліфікованими вико-навцями за сприятливих організаційно-технічних умов. Встановлення міри праці є функцією нормування праці.
Зазначимо, що необхідність встановлення прямої залежності між мірою праці і мірою заробітної плати з’являється на тому етапі розвитку суспільного виробництва, коли виникає наймана праця. Рабовласникові немає потреби порівнювати те, що він спрямовував на підтримку життя раба з кількістю його трудових витрат. Що ж стосується поміщика, то той взагалі не думав про утримання кріпосних оскільки вони самі себе кормили і визначали скільки їм треба працювати, щоб прокормитися.
Радикальні зміни у змісті та функціях нормування праці відбуваються з виникненням найманої праці. Передача найманим працівником роботодавцеві своєї здатності до праці в "оренду” на певний період та за певну ціну актуалізувала потребу визначення обсягу робіт, який працівник мав виконати у обмін на заробітну плату. При цьому у всій повноті постало питання розв’язання протирічливих інтересів, оскільки роботодавець бажав, щоб обсяг виконуваних робіт був якомога більшим, а працівник природно бажав, щоб цей обсяг був не завеликим.
В ринковій економіці, заснованій на найманій праці, нормування праці — це визначення обсягу робіт певної якості (змісту), який працівник має виконати за ціну послуг своєї робочої сили. Норма праці як базовий елемент нормування являє собою виражену в одиницях праці ціну послуг робочої сили.
В умовах ринкової економіки немає і не може бути організації заробітної плати без нормування праці. Праця за певну винагороду у формі заробітної плати — це передусім оцінка результатів праці з позицій їх відповідності нормам (мірі) праці.
Отже, оскільки через нормування визначається міра праці, то в системі господарювання, що заснована на найманій праці, його слід розглядати як один із головних елементів організації заробітної плати. Водночас нормування праці, з одного боку, виступає як засіб становлення і забезпечення контролю над мірою праці, а через неї над мірою споживання, а з іншого — спрямоване на підвищення продуктивності праці, ефективне виконання роботи.
Оптимальне співвідношення між мірою праці й мі¬рою її оплати сприяє позитивній мотивації праці, зрос¬танню її продуктивності, правильному співвідношенню між фондами споживання і нагромадження, отже є не-обхідною умовою нормального розвитку економічних процесів.
Водночас значне випередження темпів зростання фонду нагромадження порівняно з темпами збільшення фонду споживання призведе до погіршання умов від¬творення робочої сили, уповільнення зростання або й зниження життєвого рівня населення.
Невиправдане випередження темпів зростання фон¬ду споживання над темпами зростання фонду нагромад¬ження також має комплекс негативних наслідків: упо¬вільнення темпів зростання продуктивності праці, по¬рушення балансу між попитом і пропонуванням на то¬варному ринку, інфляція тощо.
Зниження якості норм трудових витрат неминуче призводить до накопичення недоліків в оплаті праці. Його наслідком є, перш за все, зниження тарифу в заробітній платі робітників. Високий процент перевиконання норм створює хибне уявлення про підвищення продуктивності їх праці. Оскільки рівень напруженості норм і їх перевиконання є різними по професіям, групам робітників, то це призводить до різнобою у рівнях заробітної плати робітників-відрядників, необґрунтованим відмінностям в оплаті праці робітників в цілому. Одночасно така "продуктивність” негативно відбивається на співвідношеннях у рівнях заробітної плати робітників-відрядників і робітників-почасовиків, робітників-відрядників і службовців. Необґрунтовані відмінності в заробітній платі порушують принципи рівної оплати за рівну праці і на практиці виступають потужними чинником демотиватором.
Отже, нормування як процес визначення об'єктив¬но необхідних витрат робочого часу її усіх сферах діяль¬ності людини є однією із найважливіших складових сус¬пільної організації праці.
На підприємствах нормування праці має виконува¬ти цілу низку функцій, а саме: основи планово-еконо¬мічних розрахунків поточного, перспективного і прог¬нозного характеру; вихідної бази обліку витрат і ре-зультатів виробництва; основи раціональної організації праці, виробництва й оперативного управління підпри¬ємством; засобу встановлення рівноінтенсивних норм, забезпечення суспільне необхідної інтенсивності праці; дійового засобу забезпечення оптимального співвідно¬шення між мірою праці й її оплатою. Таким чином, фун¬кції нормування праці досить широкі, вони виходять за межі його використання лише як елемента організації заробітної плати. Як ефективний засіб мотивації праці всіх категорій працівників, нормування в поєднанні з ін¬шими елементами організації праці сприяє раціоналіза¬ції трудових процесів, усуненню втрат робочого часу, оп-тимальному об'єднанню колективних зусиль на основі прогресивних форм кооперування праці.
|