|
Перевірка кредитів — неодмінна умова успішного здійснення програми банківського кредитування. Постійний контроль допомагає менеджерам заздалегідь виявляти проблемні кредити, а також перевіряти відповідність дій кредитних працівників основним вимогам кредитної політики банку. Основна мета контролю за кредитами полягає в тому, щоб не допускати підвищення кредитного ризику понад установлений рівень. Як відомо, рівень кредитного ризику постійно змінюється, оскільки змінюються умови, за яких надається кожний конкретний кредит. Зміни загальної економічної ситуації послаблюють позиції деяких позичальників і водночас збільшують потреби в кредитуванні потенційних клієнтів. Фізичні особи та приватні підприємці можуть мати проблеми зі здоров’ям або втратити роботу, що негативно відіб’ється на їхніх можливостях погасити позику. Ринкова вартість та ліквідність застави також може змінюватись і потребує постійно-го контролю. Отже, головна вимога до процедури контролю — це постійність перевірки та оцінювання рівня кредитного ризику. Згідно зі статистичними дослідженнями, 80% проблемних кредитів виникають через недостатній контроль за рівнем кредитного ризику. Інші причини, такі як неадекватна оцінка кредиту та кредитоспроможності позичальника, неправильно проведена структуризація, помилки у кредитному договорі, породжують близько 20% проблемних ситуацій у кредитуванні. З огляду на важливість контролю як методу управління кредитними ризиками в банках створюються окремі структурні підрозділи з перевірки кредитів. Щоб забезпечити об’єктивність, такі підрозділи рекомендується організаційно відокремлювати від кредитних відділів та управлінь. Банки можуть використовувати різноманітні форми організації контролю, методи перевірки кредитів, структуру підрозділів залежно від специфіки діяльності самого банку та його клієнтів, потреб і можливостей, особливостей ринку та конкретної ситуації. Проте основні функції структурних підрозділів з контролю за кредитами є спільними для всіх банків. Розглянемо ці функції докладніше. 1. Періодична перевірка всіх кредитів, наданих банком (наприк¬лад, не рідше одного разу на рік). 2. Систематична перевірка найбільших кредитів (наприклад, кожні 30 або 90 днів). 3. Вибіркова перевірка кредитних справ та стану кредитної документації. 4. Докладна розробка процедур перевірки кредитів, що має на меті забезпечити контроль за найважливішими умовами кожної кредитної угоди. 5. Постійний контроль за проблемними кредитами. Збільшення частоти перевірок як реакція на загострення проблем. 6. Почастішання перевірок кредитів за умов економічного спаду або в разі появи проблем у тих галузях, де сконцентровані кредити банку (наприклад, одна перевірка за квартал). 7. Контроль за станом та ліквідністю застави, іншим забезпеченням кредитів. 8. Подання документації про наявність проблемних кредитів та розміру можливих втрат за кредитними операціями. 9. Оцінка розміру ризику кредитного портфеля банку в цілому та розробка рекомендацій щодо величини резервних фондів. Процес перевірки кредитів складається з таких кроків: а) перевірка повноти та правильності документації у кредитній справі; б) перевірка відповідності реального графіка платежів плановому графіку; в) перевірка якості та стану будь-якого забезпечення по кредиту; г) оцінка можливостей одержання у своє розпорядження забезпечення даного кредиту та юридичних прав на судові дії щодо позичальника; д) оцінка відповідності виданого кредиту кредитній політиці банку та нормативам, установленим регулюючими органами; е) прогноз можливих змін у фінансовому стані позичальника. Завдяки контролю за кредитами менеджмент банку має змогу оцінити сукупний ризик кредитного портфелю та визначити майбутню потребу в нарощуванні банківського капіталу.
|