|
Планування банківської діяльності являє собою процес визначення цілей на майбутнє та розробку шляхів їх досягнення. Планування слугує основою для розвитку внутрішньої системи банку з урахуванням впливу зовнішніх чинників і є однією з функцій банківського менеджменту. У процесі планування менеджмент банку має сформулювати відповіді на такі запитання: «Де перебуває банк? Де він має перебувати в майбутньому? Як досягти бажаної мети?». Основні завдання, які необхідно вирішити у процесі розробки плану діяльності: • визначення перспективи та майбутнього профілю банку; • визначення та характеристика сегментів ринку, що їх має намір обслуговувати банк; • визначення обсягів ресурсів, необхідних для досягнення цілей, таких як матеріальні, фінансові та трудові ресурси; • розробка видів послуг, фінансових продуктів та технологій, завдяки впровадженню яких банк зможе одержати бажані резуль-тати; • визначення цільових рівнів прибутковості банку; • створення ефективних систем контролю за виконанням планів. Планування — це багатоступенева й розгалужена діяльність, яка охоплює всі аспекти організаційного та фінансового управління банком у контексті впливу зовнішнього середовища. Розробка обґрунтованого плану неможлива без докладного аналізу фактичного становища банку та прогнозування майбутніх форм діяльності. Аналіз основних аспектів управління з позицій сьогодення та майбутнього включає: • управління джерелами фінансування — методи та форми залучення депозитів; нарощування капіталу; розвиток нових видів банківських послуг та продуктів; пошук надійних джерел запозичення коштів; • управління комісійними операціями — рівень операційного обслуговування; консалтинг; технічні послуги; довірчі операції клієнтів; • управління прибутковістю банку — ефективність операційної діяльності; рівень інформаційних технологій; фінансові результати діяльності банку в цілому та окремих його підрозділів і співробітників; • розвиток контрольних функцій — системи внутрішнього аудиту; системи управління інформацією; організація систем контролю за ризиком кредитного та інвестиційного портфелів; • управління персоналом банку — підготовка кадрів; розробка систем набору, утримання та заохочування співробітників; удосконалення організаційної структури банку; • управління ризиком активних операцій банку — кредитних, інвестиційних, позабалансових. Отже, планування потребує всеохоплюючого та інтегрованого оцінювання банківської діяльності — сильних і слабких сторін, організаційної та фінансової структури, фінансових результатів, кадрової політики та контрольних функцій банку. Наступним етапом планування є розробка коригуючих заходів, які змістили б акценти з діяльності банку як такої, на результати цієї діяльності. Для розробки ефективного плану необхідно враховувати не лише внутрішні особливості банківської установи, а й зовнішні чинники. Зовнішнє середовище, в якому змушений працювати банк, неоднорідне і тому його слід оцінювати з погляду можливості впливу з боку банку. 1. Зовнішнє середовище, на яке банк не може активно впливати і має пристосовуватись: • політико-правова сфера — норми резервування, регулюючі процедури, податкова система, система пільг тощо; • соціально-культурні особливості, які притаманні кожній на-ції, регіону та які необхідно враховувати для успішної діяль-ності. 2. Зовнішнє середовище, на яке банк може вплинути, пристосуватися, змінити, або обійти: • сфера економічних відносин — вибір партнерів, клієнтів, сегментів ринку, методів ведення конкурентної боротьби, розвиток банківських послуг та інструментів, які влаштовують банк, вихід на нові ринки тощо; • комунікаційно-інформаційне середовище — вибір систем та засобів зв’язку, передавання інформації, комп’ютерних систем, форм та рівнів одержання інформації. Результатом процесу планування є створення плану як документа, що регламентує і спрямовує подальший розвиток банку. За змістом і формою подання плани різняться залежно від рівня планування (банк, структурний підрозділ), масштабів та потреб банку, але кожний план має включати такі компоненти: 1) докладне відображення стратегічних завдань, що постають перед банком; 2) повна характеристика банківської установи — її цілі, задачі, стан зовнішнього середовища та можливість впливу на зовнішні чинники; 3) точний і чіткий опис шляхів вирішення поставлених завдань та відповідальності за отримання результатів; 4) визначення конкретних значень ряду фінансових показників та опис якісних характеристик, що не мають кількісних параметрів; 5) визначення проблемних зон, як реальних, так і потенційних, а також сфер підвищеного ризику; 6) чіткий опис ролі та місця банку в майбутньому; розробку заходів, які необхідні для підтримання його платоспроможності, надійності та конкурентоздатності. Якість плану можна оцінити, перевіривши відповідність його розглянутим далі вимогам, що ставляться до науково обґрунто-ваного і документально зафіксованого плану: • відповідність обраній стратегії банку; • об’єктивна оцінка ситуації, що склалася; • узгодження з можливостями та наявними ресурсами; • відповідність стилю керівництва банком; • внутрішня сумісність усіх планів; • реальність; • розгорнутий опис заходів та строків їх виконання; • опис очікуваних результатів; • наявність великого обсягу фактичного матеріалу, розрахунків, прогнозів. Планування є складним та багатоступеневим процесом, тому розробка планів здійснюється як на рівні банку, так і на рівні окремих його підрозділів, філій і відділень. Звичайно, такі плани різняться між собою за постановкою завдань, рівнем деталізації та методами реалізації. На практиці виокремлюють три основні види планування: • стратегічне планування; • тактичне планування; • фінансове планування та розробка бюджетів.
|