|
Під час вивчення даної теми необхідно звернути увагу на те, що малі підприємства орієнтовані переважно на масового спожи-вача, найбільш залежні від впливу конкуренції і схильні до банк-рутства. Така тенденція має враховуватися державою. У період становлення малих підприємств, звичайно, необхідна державна фінансова підтримка, розрахована на стимулювання ділової активності, розширення обсягів виробництва. Підтримка розвитку малого бізнесу з боку держави здійснюєть¬ся двома шляхами: 1) фінансова допомога у формуванні первіс¬ного капіталу для створення малих підприємств; 2) забезпечення сприятливих умов для розвитку діючих малих підприємств. Фінансову підтримку малого підприємництва в Україні можна поділити на два основні напрями: пряма і непряма. Пряма фінансова підтримка здійснюється через такі форми: надання субсидій, субвенцій, формування державних фондів, створення спеціалізованих фінансових установ. Субсидії — це фінансова допомога держави за рахунок коштів бюджету на фінансування капітальних укладень, які необхідні для розвитку економіки держави, але не вигідні для підприємст-ва. Субвенції — фінансова допомога держави місцевим органам влади для фінансування конкретних об’єктів. Підлягає повернен-ню у випадку її нецільового використання. Фінансове забезпечення програм підтримки малого підприєм-ництва здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, позабюджетних коштів, у тому числі коштів одержа-них від приватизації державного майна та інших джерел фінансу-вання, приватних та іноземних інвестицій. Обсяг щорічних асигнувань на державну підтримку малого підприємництва визначається у видатковій частині Державного бюджету України. Розпорядником цих коштів є Державний комі-тет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Передбачається, що органи державної влади та місцевого самов-рядування можуть виділяти для підтримки малого підприємницт-ва кошти в розмірі не менше 0,5 % річних доходів відповідних бюджетів. Інший напрям державної фінансової підтримки розвитку підп-риємництва має непрямий характер. Він поступово витісняє ва-желі прямого адміністративного впливу. До основних форм дер-жавної фінансової підтримки підприємництва належать: подат-кові знижки (або повне звільнення від податків); податкові пільги; прискорена амортизація; знижки на науково-дослідні роботи; знижки на витрати, пов’язані з підготовкою кадрів для підприєм-ницької діяльності та ін. Зазначені форми державної підтримки тією чи іншою мірою використовуються в Україні і зарекомендували себе як ефективні та гнучкі важелі державної допомоги, які мають здебільшого не-дискримінаційний характер. Доступним джерелом фінансування малого підприємства є надання урядом гарантій повернення позик у разі неплатоспро-можності малих підприємств. Це зменшує ризик для позикодавця і усуває головну перешкоду на шляху надання позик малим підп-риємствам. Але для функціонування такої системи фінансування необхід-на відповідна банківська система з визначеним капіталом. На жаль, кредитних джерел для малого підприємництва в Україні практично немає. Головна причина цього — незадовільний стан економіки: спад виробництва, інфляція, нестабільність у регулю-ванні фінансової і банківської діяльності. Таким чином, банки в Україні не є джерелом кредитування малих підприємств і задовольняють лише незначну частину дію-чих підприємств. Водночас в Україні існує три потенційно доступні джерела одержання фінансових ресурсів для малого підприємництва: • Український фонд підтримки підприємництва; • Український державний фонд підтримки селянських (фер-мерських) господарств; • Державний інноваційний фонд України. Основними завданнями фонду підтримки підприємництва є: 1. Сприяння реалізації державної політики розвитку підприєм-ництва шляхом залучення й ефективного використання фінан- сових ресурсів на поворотній і безповоротній основі, фінансу-вання цільових програм та проектів, часткової сплати відсотків за надані підприємцям кредити установами банків. 2. Співробітництво з міжнародними іноземними та українськи-ми фінансовими установами з питань розвитку підприємництва. 3. Участь у реалізації міжнародних договорів у частині фінан-сового забезпечення розвитку підприємництва в Україні. Для реалізації основних завдань фонду використовуються кошти, передбачені Державним бюджетом України на фінансову підтримку підприємництва. Ураховуючи незначний розмір коштів, які були в розпоря-дженні фонду, він не став дійовим інструментом у політиці фі-нансової державної підтримки підприємництва і розвитку конку-ренції. З метою активізації підприємницької діяльності селянських (фермерських) господарств, зокрема шляхом створення ними пі-дприємств із заготівлі, переробки, зберігання, реалізації сільсько-господарської продукції, виробництва будівельних матеріалів та розвитку інших ринкових структур агросервісу, розпорядженням Кабінету Міністрів України було утворено Український держав-ний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств. Ос-новна мета діяльності цього фонду — забезпечення реалізації державної політики підтримки селянських (фермерських) госпо-дарств, створення стабільних фінансових умов для становлення та розвитку конкурентного приватного селянського сектору еко-номіки в Україні. Кошти фонду поповнюються щорічно через Державний бюджет і спрямовуються на розроблення проектів ві-дведення земельних ділянок, відшкодування частини витрат, пов’язаних із сплатою відсотків за користування позичками бан-ків та на інші потреби, передбачені статутом фонду. Іншим джерелом фінансової державної підтримки малого під-приємства є Державний інноваційний фонд України. Кошти Де-ржіннофонду формуються за рахунок бюджетних асигнувань, обов’язкових відрахувань підприємств, а також добровільних внесків юридичних та фізичних осіб. Одержання підприємством пільгової позички на 1—1,5 року за інноваційним проектом дає змогу підприємству оновити ос-новні засоби, провести технологічне переоснащення виробницт-ва для випуску наукомісткої продукції, для заміни імпортної продукції. Важливою формою державної фінансової підтримки малого підприємництва є пільгове оподаткування. Скорочення податко-вих пільг значно послабили ділову активність у сфері малого пі-дприємництва, спричинило значне зменшення кількості ново-утворених та діючих малих підприємств. Загальновизнано, що основним регулятором економіки будь-якої держави є податкова система, яка може або стимулювати розвиток виробництва та залучати інвестиції, або стримувати ділову активність. Податкова система сьогодні неадекватна умовам перехідної економіки і не забезпечує ефективного розв’язання проблем роз-витку економічних реформ. Внесені останнім часом деякі зміни до податкової системи дещо послаблюють податковий тиск на товаровиробників, роз-ширюють їхні можливості для збільшення внутрішніх нагрома-джень і оплати праці. Проте суттєвих зрушень у формуванні подат¬кової системи в напрямі стимулювання підприємницької діяльно- сті ще немає. Аналіз процесу ринкових перетворень в Україні свідчить, що недосконала система оподаткування і відсутність цілеспрямованої послідовної фінансової підтримки підприємниц-тва — основні перепони на шляху формування ринкового сере-довища держави, розвитку малого підприємництва. Це викликає необхідність розроблення та реалізації дійової політики держав-ної фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва. З метою удосконалення державної фінансової підтримки підп-риємницької діяльності необхідно передбачити такі заходи: 1. Удосконалення кредитної політики, а саме організація дер-жавних кредитних установ з метою пільгового кредитування під-приємницької діяльності. 2. Удосконалення податкової політики, тобто створення спри-ятливого податкового клімату для суб’єктів малого підприємниц-тва, зокрема для тих, котрі здійснюють діяльність у пріоритетних напрямах. 3. Подальше вдосконалення прямої фінансової підтримки з боку держави, а саме: фінансування за рахунок бюджетних коштів державних, галузе-вих та основних регіональних програм підтримки малого підпри-ємництва; залучення коштів місцевих бюджетів для фінансування регіональних програм розвитку підприємництва, цільових проектів; забезпечення умов для створення і діяльності недержавних фондів підтримки підприємництва; заохочення громадських об’єднань, фінансових організацій до надання коштів на підтримку розвитку малого підприємництва за пріоритетними напрямами тощо. Таким чином, податкова система і фінансово-кредитна полі-тика мають бути спрямовані на стимулювання розвитку малого підприємництва, реально допомагати у створенні нових фірм, ві-дкритті бізнесу громадянами-підприємцями. Реальна фінансова допомога малому підприємництву сприятиме не лише його ста-новленню, тобто появі нових суб’єктів господарювання, а має бу-ти спрямована також на забезпечення його фінансової самостій-ності, на створення сприятливих умов розвитку на національному і світовому ринку. Неефективність нині діючої системи державної фінансової пі-дтримки розвитку малого підприємництва полягає в тому, що за-ходи у сфері державної політики розвитку малого підприємницт-ва розроблюються і затверджуються на рівні Кабінету Міністрів України і не мають правової та юридичної сили, оскільки правові засади та гарантії підприємництва, основні обов’язки громадяни-на, у тому числі й підприємця як фізичної особи визначаються виключно законами України. Крім того, неефективність державної підтримки розвитку ма-лого підприємництва зумовлена недосконалістю, незавершеністю організаційної побудови комплексної дійової системи, спрямованої перш за все на фінансове і ресурсне забезпечення розвитку малого підприємництва. В окремих випадках механізм функціонування системи державної підтримки малого підприємництва неадекватний реальному стану внутрішнього та зовнішнього середовища малого підприємництва. Для усунення зазначених недоліків необхідно, щоб система державної підтримки малого підприємництва відповідала тим завданням, які має розв’язувати держава, підняти її на якісно нові концептуально-програмні параметри і затверджуватися на законодавчому рівні. Слід зауважити, що суб’єктам малого підприємництва нада- ється пільговий кредит за рахунок кредитів Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР). Для отримання пільгового кре-диту суб’єкти малого підприємництва надають спеціальній комі-сії комерційного банку, якому дозволено кредитування за раху-нок коштів ЄБРР, розрахунки щодо використання кредиту і роз-мір прибутку від його використання. Надані розрахунки мають відповідати таким вимогам: 1. Дотримання оптимального співвідношення між власними і запозиченими коштами. Як правило, власних коштів мале підп-риємство повинно мати не менше 30 % загальної потреби у фі-нансових ресурсах. 2. Мале підприємство повинно бути кредитоспроможним. З цією метою визначаються відповідні фінансові коефіцієнти, які характеризують фінансовий стан малого підприємства. 3. Забезпеченість кредиту. 4. Мале підприємство обов’язково має бути приватним підп-риємством. 5. Наявність кредитного договору, укладеного між малим під-приємством і комерційним банком. Комерційний банк, якому дозволено здійснювати кредитуван-ня за рахунок коштів Європейського банку реконструкції і розвитку проводить аналіз господарської діяльності малого підприємства, звертаючи увагу на кредитоспроможність цього підприємства, оскільки комерційний банк бере на себе ризик неповернення виданого кредиту. Відповідно до домовленості з Європейським банком реконст-рукції і розвитку комерційний банк, який надає кредит суб’єкту малого підприємництва, повинен відповідати таким вимогам: 1. Комерційний банк обов’язково має бути приватним. 2. Мати ліцензію Національного банку України на проведення операцій з іноземною валютою. 3. Чітко дотримуватися вимог, які передбачені угодою, що ук-ладається між комерційним банком і Національним банком Укра-їни; надавати фінансові звіти для перевірки міжнародним ауди-торам. 4. Підтримувати співвідношення між внесеним капіталом і ак-тивами комерційного банку (4 % на початку отримання кредиту і 8 % на період повернення кредиту). Причинами відмови у наданні кредиту суб’єктові малого під-приємництва можуть бути: 1) незадовільний поточний фінансовий стан суб’єкта малого підприємництва ; 2) незадовільне управління малим підприємством; 3) відсутність належного контролю за використанням кредит-них ресурсів; 4) непридатна технологія і організація виробництва. Отриманий суб’єктом малого підприємництва кредит має бути цільовим, а саме: використовуватися на довгострокове фінансування засобів виробництва та оборотного капіталу; фінансування експертних контрактів, імпортних технологій; кредитування оренди основних засобів. Водночас кредит не надається на такі заходи: покриття зо-бов’язань малого підприємства комерційному банку; фінансу-вання житлових програм; укладення в цінні папери. Мінімальний розмір кредиту становить 50 тис. доларів, мак-симальний — 2,5 млн доларів. Строк повернення кредиту залежить від того, на які заходи використовується кредит. Зокрема, у разі використання кредиту на фінансування експортно-імпортних поставок строк повернення кредиту встановлений у межах 6—12 місяців; за умови кредитування засобів виробництва строк повернення кредиту — 5 років. Відсотки за користування кредитом встановлюються на рівні маржі комерційного банку, який надає кредит. Вивчаючи питання зарубіжного досвіду щодо державної фі-нансової підтримки розвитку малого бізнесу, слід звернути увагу, що в багатьох державах світу існують спеціальні державні органи управління та підтримки малого бізнесу. Зокрема, у США — Адміністрація малого бізнесу; у Японії — Національна адміністрація малого бізнесу; у Канаді — Міністерство у справах малого біз¬несу; у Росії — Державний комітет Російської Федерації з підтримки розвитку малого підприємництва . Для здійснення державної підтримки в зазначених державах діє спеціальне законодавство, яке врегульовує комплекс питань підтримки малого підприємництва. У США, наприклад, державна підтримка розвитку малого підприємництва реалізується, головним чином, у вигляді дотацій, прямих позик та гарантій (як правило під гарантією уряду), тобто гарантується компенсація майже всієї суми боргу в разі неплатоспроможності малого підприємства (до 90 % суми кредиту). Державне гарантування кредитів здійснюється за участю коштів бюджету (насамперед у випадку банкрутства малого підприємства), а також коштів приватних фінансових установ. Недержавне гарантування кредитів здійснюється за двома ва-ріантами: перший — у гарантуванні беруть участь приватні фі-нансові установи, а гарантують комерційні банки або страхові компанії. У другому випадку гарантія надається товариством взаємного гарантування. У Німеччині мета державної підтримки малого та середнього підприємництва — підвищення ефективності та конкуренто- спроможності цього сектору економіки. Фінансова допомога малим та середнім підприємствам надається за такими напрямами: • надання позик на розширення, реконструкцію, придбання і створення підприємств; • фінансування участі в капіталі великих підприємств; • довгострокове інвестування або збереження робочих місць; • поручительство перед кредитними товариствами; • інвестиційна допомога в проведенні енергозберігаючих за-ходів; • стимулювання впровадження передової технології, під-вищення кваліфікації кадрів, охорони навколишнього середо-вища; • субсидіювання науково-дослідних і дослідно-конструкторсь¬ких робіт. Малі і середні компанії фінансуються у Німеччині трьома ба-нками: «Кредитний банк відродження», «Дойче-банк», «Бер-линер індустрібанк». У Німеччині обмежуються абсолютні розміри позик, що надаються малим фірмам. Для дрібних виробників їхня межа становить — 600 тис. марок; у роздрібній торгівлі — 700 тис. марок; в оптовій торгівлі — 900 тис. марок; у промис- ловості — 1 млн марок. При цьому держава гарантує кредитній установі повернення 80 % наданої позики. Отримання одного виду фінансової допо-моги не виключає отримання інших. У Росії державна підтримка малого підприємництва спрямо-вана на забезпечення таких умов, за яких суб’єкти підприємниць-кої діяльності мають можливість розгорнути свою діяльність як повноправні учасники ринкової економіки. Закон РФ «Про державну підтримку малого підприємництва в Російській Федерацїї», який визначає загальні положення щодо державної підтримки і розвитку цього сектору економіки, вста-новлює форми і методи державного стимулювання та регулю-вання діяльності суб’єктів малого підприємництва. Для кожної з зазначених країн характерні загальні риси підт-римки та розвитку малого підприємництва, а саме: 1. Наявність спеціальних правових актів, що визначають мету державної політики і регулюють комплекс питань державної під-тримки підприємницької діяльності. 2. Розвинута система спеціалізованих урядових закладів та ор-ганізацій з державним або змішаним капіталом, які забезпечують скоординоване виконання комплексу завдань щодо підтримки пі-дприємництва, зокрема малого. 3. Розроблення і реалізація системи державних програм фінан-сового, технологічного, інформаційного, консультаційного, зовніш¬ньоекономічного, кадрового сприяння малому підприємництву. 4. Асигнування програм підтримки малого підприємництва з бюджетів різних рівнів, створення стимулюючих податкових ін-струментів, використання різноманітних форм і методів фінансу-вання, створення спеціалізованих фінансових, кредитних, стра-хових та інвестиційних інструментів, залучення приватних кре-дитів та інвестицій у сферу малого підприємництва шляхом дер-жавних гарантій, страхування тощо. 5. Орієнтація на непрямі форми підтримки малого підприєм-ництва, які не гальмують вплив ринкових механізмів.
Термінологічний словник основних понять
Державна фінансова допомога — це сума грошових коштів, яка виплачується з державного або місцевого бюджету. Дотація — фінансова допомога держави за рахунок коштів бюджету для покриття видатків, які перевищують доходи. Міжнародний аудит — процес детальної перевірки правильності складання фінансової звітності й аналіз фінансового стану підприємства міжнародними експертами. Кредит міжнародний — кредит, що надається державою, банком, іншою юридичною або фізичною особою однієї країни іншій країні, банкові, юридичній або фізичній особі іншої країни на певний термін на умовах повернення та сплати відсотків. Кредиторами і позичальни-ками можуть також виступати міжнародні фінансові інститути, організації, регіональні об’єднання держав. Кредитна маржа — різниця між ставками залучених і наданих кредитів. Кредитоспроможність — наявність передумов для отримання кредиту, спроможність повернути його в повному обсязі й у певний термін. Визначається показниками, що характеризують позичальника: акуратністю в розрахунках за раніше отримані кредити, поточним фі-нансовим станом, змогою в разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел. Оцінюються показниками ліквідності його балансу чи окремих видів активів. Кредитний договір — юридичний документ, що визначає взаємні зобов’язання і відповідальність між комерційним банком клієнтом з приводу одержання останнім банківського кредиту. Пільги податкові — часткове чи повне звільнення фізичних і юридичних осіб від сплати податків. Вони є одним з елементів податкової політики і мають як економічну, так і соціальну спря-мованість. Використовуючи пільги податкові, держава регулює певні економічні процеси, а також забезпечує економічну під- тримку окремих видів діяльності та соціальний захист груп населення. Пільговий кредит — кредит, що надається за ставками нижчими, ніж ринкові і часто на триваліший термін, аніж звичайно. Податкова система — сукупність урегульованих право- вими нормами податків, що стягуються з юридичних і фізичних осіб на території країни, а також форми і методи побудови самої системи. Прискорена амортизація — метод визначення амортизації основ-них засобів за нормами, які перевищують офіційно затверджені норми амортизаційних відрахувань. Використовується з метою створення фі-нансових умов для прискореного впровадження у виробництво нової техніки та технологій.
|