Відповідно до чинного законодавства малі підприємства ма-ють право запроваджувати спрощену систему оподаткування до-ходів. Сутність спрощеної системи оподаткування полягає в то-му, що для малих підприємств установлюється єдиний податок у визначеному відсотку до виручки від реалізації продукції замість цілого ряду податків, а саме: податку на прибуток, плати за зем-лю, збору за спеціальне використання природних ресурсів, збору на відрахування до пенсійного фонду, збору на обов’язкове соці-альне страхування, комунального податку, збору до Державного інноваційного фонду.
Для переходу до спрощеної системи оподаткування суб’єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу Держав-ної податкової адміністрації за місцем державної реєстрації не пі-зніше ніж за один місяць до початку наступного календарного року за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів у поточному році. Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб’єкти малого підприємництва, які подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування до податкового органу за місцем їх реєстрації, уважаються суб’єктами спрощеної системи оподаткування з того кварталу, в якому здійснено державну реєстрацію.
Розмір єдиного податку для юридичних осіб становить 6 % місячної виручки від реалізації продукції, або 10 % (у такому разі не сплачується податок на додану вартість).
Слід зазначити, що малі підприємства, які сплачують єдиний податок у розмірі 6 % місячної виручки від реалізації продукції повинні сплачувати також податок на додану вартість і акцизний збір.
Суб’єкти підприємницької діяльності — юридичні особи що-місяця перераховують суми єдиного податку до 20 числа місяця, наступного за тим, у якому одержано виручку, на окремий раху-нок відділень Державного казначейства України.
За результатами господарської діяльності за звітний період (квартал) суб’єкти підприємницької діяльності — юридичні осо-би подають до органу державної податкової адміністрації до 20 числа місяця, наступного за звітним періодом розрахунок сплати єдиного податку, акцизного збору і податку на додану вартість (якщо ними вибрано ставку 6 %), а також платіжні доручення про сплату цього податку з позначкою банку про зарахування коштів суб’єкта підприємницької діяльності, подають також свідоцтво про право сплачувати єдиний податок, книгу обліку доходів і видатків, касову книгу.
У разі виявлення податковим органом недоплати суми подат-ку на винних накладається штраф. Якщо недоплата виявлена вперше, то штраф дорівнюватиме розміру донарахованої суми, коли ж порушення повторюється протягом року, штраф сплачує-ть¬ся в подвійному розмірі донарахованої суми.
Суб’єкти підприємницької діяльності — фізичні особи мають право обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом одержання свідоцтва про сплату єдиного по-датку. Таку систему оподаткування мають право запровадити фізичні особи без створення юридичної особи з кількістю осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, не бі-льше 10 осіб і обсягом виручки від реалізації продукції за рік 500 тис. грн. Ставка єдиного податку для фізичних осіб уста-новлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності залежно від виду діяльності та місця її здійснення і не може становити менше 20 грн та більше 200 грн за календарний місяць. У разі, коли фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Суб’єкти підприємницької діяльності — фізичні особи пере-раховують суми єдиного податку на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Перераховуються кошти в пе-ріод придбання свідоцтва про сплату єдиного податку за місяць, квартал, рік за бажанням підприємця.
Якщо платник єдиного податку використовує в підприєм-ницькій діяльності найману працю або працю членів своєї сім’ї, розмір єдиного податку збільшується на 50 % за кожну особу.
У разі порушення вимог, установлених чинним законодав-
ством (не більше 10 осіб і річний обсяг виручки не більше
500 тис. грн) платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, починаючи з наступного кварталу. Відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування та повернутися до загальної системи оподаткування суб’єкт малого підприємництва може з початку наступного кварталу за умови подання заяви до відповідного органу державної податкової адміністрації не пізніше ніж за 15 днів до закінчення звітного кварталу.
Загальна система оподаткування доходів фізичних осіб засто-совується в таких випадках:
1. Коли суб’єкти підприємницької діяльності — фізичні особи без створення юридичної особи відмовилися переходити на опо-даткування доходів за єдиним податком шляхом одержання сві-доцтва про сплату єдиного податку.
2. У разі порушення вимог, установлених чинним законодав-
ством (не більше 10 осіб і обсяг виручки не більше 500 тис. грн на рік). Такий платник повинен перейти на загальну систему оподат¬кування, починаючи з наступного кварталу. Платник податку має право також добровільно відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування та повернутися до загальної системи оподаткування з початку наступного кварталу за умови подання заяви до відповідного податкового органу не пізніше ніж за 15 днів до закінчення звітного кварталу.
3. Коли фізичні особи, які працюють за трудовим договором, мають доходи від роботи за сумісництвом (за умови, що доходи за сумісництвом перевищують 933 грн на рік).Такі особи повинні надавати в податковий орган за місцем проживання податкову декларацію про сукупний дохід за минулий рік. Строк надання такої декларації встановлений до 1 березня року наступного за звітним роком. Якщо порушується цей строк, передбачається штраф від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів дохо-дів громадян.
Сутність загальної системи оподаткування полягає в тому, що оподатковуваним доходом є сукупний чистий дохід, який визна-чається як різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації продукції) і документально підтвердженими витратами, які без-посередньо пов’язані з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими службами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу. Ці норми наведені в додатку № 6 Інструкції № 12 від 12 квітня 1993 року. Наприклад, при виготовленні взуття жіночого і чоловічого витрати встанов-лені в розмірі 60 % до валового доходу; виготовлення одягу, го-ловних уборів — 55 %.
До складу витрат, які безпосередньо пов’язані з одержанням доходів, входять витрати, які включаються в собівартість продукції згідно з додатком № 7 Інструкції № 12, а саме: вартість сировини і матеріалів, суми на сплату заробітної плати, амортизаційні відрахування, проценти за кредит, суми на відрядження, відрахування в цільові державні фонди та інші витрати.
Протягом року платники щоквартально сплачують до бюдже-ту 25 % річної суми податку, визначеного за минулий рік, у такі строки: 15 березня, 15 травня, 15 серпня, 15 листопада.
По закінченні року здійснюється перерахунок прибуткового податку, виходячи з фактичного доходу.
Відповідно до Закону України від 13 лютого 1998 р. «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. «Про прибутковий податок з громадян» громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності за фіксованим розміром податку, тобто фіксований податок шляхом придбання патенту за умови, що:
1) кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з та-ким громадянином — платником податку, включаючи членів йо-го сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності не пере-вищують 5 осіб;
2) валовий дохід такого громадянина від самостійного здійс-нення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч (7000) неоподатко-вуваних мінімумів доходів громадян.
Не дозволяється застосування фіксованого податку в торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.
Фіксований податок сплачується громадянином — платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його проживання. У патенті зазначається прізвище громадянина, його ідентифікаційний код, строк дії патенту, перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, місце здійснення підприємницької діяльності, назва органу, що видав патент.
Для одержання патенту платник податку подає до податко-вого органу заяву, складену довільно, яка має містити: інфор-мацію про місце здійснення підприємницької діяльності; перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку (та їхні ідентифікаційні номери), або членів його сім’ї, які беруть участь у здійснені підприємницької діяльності (та їхні ідентифікаційні коди); а також інформацію про доходи плат¬ника фіксованого податку від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 місяців або про неотримання таких до-
ходів.
Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування міс-ця торгівлі і не можуть бути менше ніж 20 грн та більше 100 грн за календарний місяць — для громадян, які здійснюють підприє-мницьку діяльність самостійно. Якщо патент видається для тор-гівлі на всій території України, то фіксований податок установ-люється в розмірі 100 грн на місяць.
Якщо громадянин використовує найману працю, розмір фік-сованого податку збільшується на 50 % за кожну особу. У разі сплати фіксованого податку платник звільняється від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат.
Патент видається на строк від одного до 12 місяців за вибором платника.
Термінологічний словник основних понять
Акцизний збір — непрямий податок, що встановлюється на підак-цизні товари та включається в їхню ціну у твердих сумах з одиниці реалізованого товару або виходячи з відсоткової ставки до оподатковуваного обороту.
Валовий дохід — загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду.
Єдиний податок — податок, що сплачується суб’єктами малого підприємництва — юридичними і фізичними особами відповідно до чинного законодавства.
Податки — обов’язкові платежі, що їх установлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фі-нансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.
Податок на додану вартість — непрямий податок, що включається в ціни реалізації товарів і встановлюється у відсотках до оподатковуваного обороту, який визначається згідно з чинним законодавством і має певні особливості залежно від виду та сфери діяльності.
Прибутковий податок — податок, який стягується безпосередньо з доходів громадян відповідно до чинного законодавства.
Фіксований податок — установлюється для громадян, які провадять підприємницьку діяльність, мають обмежену кількість працюючих (не більше 5 осіб) і обмежену річну суму доходу (не більше 119 тис. грн).