Перше питання доцільно вивчати в такій послідовності. Спо-чатку слід з’ясувати, що є обліковим реєстром платників подат-ків—юридичних осіб. Таким реєстром є єдиний банк даних. Далі необхідно розглянути порядок ведення цього реєстру. Це насам-перед стосується інформації, яка повинна заноситися в обліковий реєстр по кожному платнику. Зверніть увагу: в єдиний банк да-них про платників податків—юридичних осіб заносяться не тіль-ки підприємства, розташовані на території району чи міста, а та-кож їхні філії, відділення та інші структурні підрозділи неза-лежно від місця їхнього розташування. Крім того, облік цих підрозділів ведеться в податкових органах за місцем їхнього роз-ташування. Дані в обліковий реєстр заносяться по групах підпри-ємств різних форм власності. В кожній групі виділяються галузі народного господарства. По кожному підприємству обов’язково вказується, як ведуться розрахунки з бюджетом (централізовано, тобто головним підприємством чи децентралізовано, тобто кож-ною структурною одиницею окремо). Слід також знати, які рекві-зити заносяться в єдиний банк даних по кожному платнику.

Наступне питання, якому слід приділити увагу, — це порядок реєстрації юридичних осіб у податковому органі. Для реєстрації підприємства зобов’язані подати в ДПІ за місцем розташування документи за встановленим переліком (заява, копія Статуту, ко-пія свідоцтва про реєстрацію тощо). Податкові органи перевіря-ють зазначені в заяві дані і за відсутності зауважень протягом двох днів реєструють підприємство та заносять його до єдиного банку даних. Надалі підприємства мають подавати в ДПІ відомо-сті про зміни в їхній діяльності, пов’язані з даними, наведеними в заяві. Зверніть увагу: інформація про зміни подається в 10-денний строк. При зміні місцезнаходження підприємства за його новою адресою передаються: заява, справа підприємства з додат-ком-копією особового рахунка чи довідки про стан розрахунків з бюджетом.

Дуже важливою складовою діяльності податкових органів є робота, спрямована на встановлення повноти обліку платників податків. Для цього вони використовують відповідні дані від тих організацій, діяльність яких пов’язана з відкриттям нових підп-риємств. Наприклад, від банків — про відкриття поточних рахун-ків; від підприємств зв’язку — про підприємства, яким встанов-лені телефони; від організацій архітектури — про дозволи на нове будівництво, про здані в експлуатацію об’єкти.

Слід звернути увагу, що окремо в податкових органах ведуть-ся: реєстр платників ПДВ, реєстр постійних представництв нере-зидентів як платників податку на прибуток та реєстр неприбутко-вих організацій.

Законодавством передбачена фінансова відповідальність за порушення встановленого порядку реєстрації підприємств як платників ПДВ. Порядок реєстрації та розміри фінансових санк-цій встановлені Указом Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» від 7 серпня 1998 р. за № 857/98.

Окремо в податкових органах ведеться облік платників подат-ків — фізичних осіб. При вивченні цього питання слід звернути увагу на те, що до 1996 року реєстрації підлягали тільки грома-дяни — суб’єкти підприємницької діяльності без права юридич-ної особи. Для обліку цих платників і стану їх розрахунків із бю-джетом велася спеціальна книга. Крім цього, окремо велась «Алфавітна книга», що була обліковим реєстром для громадян, які отримували доходи не лише за місцем основної роботи. Дані до книги заносилися на підставі довідок, що надходили від підп-риємств, організацій та фізичних осіб — суб’єктів підприємниць-кої діяльності про виплачені громадянам доходи й утримані суми прибуткового податку.

Таким чином, облік охоплював лише певні категорії платни-ків.

З 1 січня 1996 р. створено «Державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів», який передбачає облік усіх громадян — платників незалежно від джерела їхніх доходів. Тобто поряд з громадянами, які отриму-ють доходи не за місцем основної роботи та від підприємницької діяльності, до Державного реєстру заносяться також громадяни, які отримують доходи лише за місцем основної роботи. Тож пот-рібно дати детальнішу характеристику Державного реєстру фізи-чних осіб, указати джерела його формування.

Створення Державного реєстру фізичних осіб — платників податків забезпечує:

• повний облік фізичних осіб — платників податків;

• організацію автоматизованої обробки інформації про сплату податків та інших обов’язкових платежів фізичними особами;

• взаємодію державних податкових органів з метою забез-

печення контролю за правильністю та своєчасністю сплати по-датків;

• організацію нормативно-довідкової інформації для взаємодії державних податкових органів з іншими державними органами.

Державний реєстр створюється вищою ланкою ДПС і склада-ється з інформаційного фонду, що міститься в базах даних податкових органів усіх рівнів. До інформаційного фонду Державного реєстру включаються такі дані:

• індивідуальні ідентифікаційні номери, що надаються фізич-ним особам—платникам податків і зберігаються за ними протя-гом їхнього життя;

• загальні відомості про фізичних осіб—платників податків;

• інформація про сплату фізичними особами податків та обов’язкових платежів.

Джерелами формування інформаційного фонду є:

• дані державних податкових інспекцій про фізичних осіб;

• інформація підприємств та фізичних осіб—суб’єктів підп-риємницької діяльності про виплачені громадянам доходи та утримані суми прибуткового податку;

• інформація виконавчих комітетів місцевих Рад народних де-путатів та інших органів, уповноважених проводити державну реєстрацію фізичних осіб—суб’єктів підприємницької діяльності;

• відомості міських, районних відділів внутрішніх справ про громадян, які прибули на проживання в даний район або місто чи вибули з них;

• відомості відділів реєстрації актів громадянського стану виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів про громадян, які померли.

Наступним кроком з вивчення цієї теми є розгляд порядку ре-єстрації фізичних осіб у Державному реєстрі, а також організації роботи податкових органів зі створення та ведення Державного реєстру. Тут потрібно звернути увагу на такі моменти:

1) якщо у фізичної особи є основне місце роботи, то вона має заповнити облікову картку, яка передається бухгалтерією підпри-ємства до податкових органів;

2) якщо громадянин не має основного місця роботи, але отри-мує доходи або є суб’єктом підприємницької діяльності, він по-винен самостійно з’явитися в ДПІ за місцем проживання, запов-нити облікову картку для отримання ідентифікаційного номера.

Ведення Державного реєстру фізичних осіб зумовлює такі фу-нкції податкових органів:

• забезпечення підприємств, організацій, фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих робітників, інструктивними матеріалами про порядок і умови передачі в податкові органи інформації, а також бланками відповідних документів («Облікова картка», «Відомості до Дер-жавного реєстру фізичних осіб—платників податків»);

• перевірка документів, що надійшли від підприємств з погля-ду правильності та повноти заповнення. При виявленні порушень повертати їх на доопрацювання. Факти надходжень та повернен-ня документів відмічаються у спеціальному журналі;

• виконання комп’ютерної обробки інформації;

• надсилання після присвоєння ідентифікаційних номерів по-відомлення фізичним особам про необхідність з’явитися у подат-ковий орган для отримання номера;

• видача довідок з ідентифікаційним номером з обов’язковою реєстрацією факту видачі у спеціальному журналі.

На закінчення вивчення цієї теми слід проаналізувати недолі-ки, що мають місце в діяльності податкових органів у зв’язку з веденням Державного реєстру фізичних осіб—платників податків та інших обов’язкових платежів.

Основним джерелом інформації при вивченні цього питання є Закон України «Про Державний реєстр фізичних осіб—платників податків та інших обов’язкових платежів», введений у дію По-становою ВР № 321/94-ВР від 22.12.94 р.

Хостинг від uCoz | П`ятниця, 03.05.2024 | Вітаю Вас Гість | RSS