|
Процес розробки й реалізації стратегії підприємства в науковій літературі поданий по-різному: автори виділяють етапи, що відрізняються ступенем деталізації, складністю суб’єкта господарювання і характером самого напрямку розвитку. Стратегія поширюється на довгострокові, перспективні дії суб’єкта господарювання. Можна сказати, що формулювання стратегії (моделі дій) та її інструментарій виступають ядром управління і ознакою його якості. У загальному вигляді основні етапи стратегічного управління підприємством: 1. Вибір місії 2. Формулювання цілей 3. Стратегічний аналіз 4. Визначення сильних, слабких сторін підприємства та можливостей і загроз 8. Реалізація стратегії 9. Контроль реалізації стратегії 5. Аналіз і оцінка стратегічних альтернатив 6. Вибір стратегії 7. Розробка стратегії у вигляді бізнес- плану визначення напрямків діяльності; формування стратегічної позиції; структуризація цілей і завдань моніторинг зовнішнього і внутрішнього середовища; виявлення і описання проблемної ситуації; формулювання проблеми, оцінка її важливості і причин виникнення формулювання цілей вирішення проблеми; визначення обмежень і критеріїв ефективності рішення аналіз ефективності варіанта рішення; оцінка факторів впливу; узгодження рішення з функціо- нальними сферами; затвердження та формалізація рішення підготовка робочого плану реалізації стратегії та її забезпечення; оцінка реалізованої стратегії; внесення змін Етапи Зміст етапів 37 1. Вибір місії спрямований на визначення сенсу існування підприємства та його стратегічної позиції у зовнішньому середовищі. Якщо суб’єкт господарювання вже обрав місію і не збирається її коригувати, стратегічне управління починається з її аналізу і підпорядкування наступний дій головній меті створення підприємства. 2. Формулювання цілей передбачає встановлення довго-, середньо-, короткострокових цілей підприємства й постановку завдань, що спрямовані на їх досягнення. На цьому етапі необхідно забезпечити вибір досяжних, несуперечливих, взаємопов’язаних цілей, які спроможні забезпечити досягнення головної мети суб’єкта господарювання. 3. Стратегічний аналіз спрямований на здійснення аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища з метою визначення суттєвих факторів впливу на діяльність підприємства. 4. Визначення сильних, слабких сторін підприємства і можливостей та загроз з боку зовнішнього середовища необхідне з метою оцінки стратегічного потенціалу й конкурентних переваг підприємства і ключових факторів успіху в галузі. 5. Аналіз і оцінка стратегічних альтернатив має на меті визначення можливих способів досягнення встановлених цілей підприємства. 6. Вибір стратегії передбачає обґрунтування тієї стратегії з множини альтернатив, яка приймається підприємством для реалізації як оптимальна з огляду на її результативність і ризикованість. Процес стратегічного вибору складається з чотирьох етапів (рис.1.6). 6.1. Оцінка існуючої стратегії та ідентифікація проблеми. При оцінці діючої стратегії виникають такі труднощі: інформація для оцінки стратегії може бути недоступною, несвоєчасною; існують розбіжності в питанні, за якими критеріями оцінювати стратегію та визначенні кількості інформації, необхідної для створення реалістичних прогнозів; небажання керівництва проводити систематичну діяльність з оцінювання; принципи та вимоги оцінки можуть бути складними і трудомісткими. Неправильно оцінена 38 стратегія не дає змогу адекватно ідентифікувати проблеми, що виникли у підприємства, і як наслідок врахувати найважливіші її аспекти при виборі моделі дій. Рис. 1.6 – Етапи процесу стратегічного вибору підприємства 6.2. Формування варіантів стратегії. При формуванні варіантів стратегії підприємству необхідно враховувати вплив факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, стежити за тим, щоб функціональні стратегії, які підтримують певну стратегічну альтернативу, були взаємозалежні й взаємоузгоджені. 6.3. Оцінка варіантів стратегії. Після аналізу факторів, що визначають особливості формування стратегії, слід оцінити ступінь ризику й дієвість окремої стратегічної альтернативи. Для кожного підприємства припустимий рівень ризику буде різним. Тому доцільно віддавати перевагу тій стратегії, яка даватиме найбільший результат при найменшому ризику. Для оцінки стратегії підприємства на відповідність прийнятному ризику необхідно визначити ступінь очікуваного ризику, обумовленого певною стратегією, і рівень прийнятного ризику, що не порушує стабільне функціонування підприємства. Рівень прийнятного ризику визначається на основі рішення керівництва підприємства щодо можливих фінансових втрат, з урахуванням певної економічної вигоди від реалізації стратегії. Стратегія з 1. Оцінка існуючої стратегії та ідентифікація проблеми 2. Формування варіантів стратегії 3. Оцінка варіантів стратегії 4. Вибір стратегічної альтернативи 39 найменшим рівнем ризику, який не перевищує прийнятного ризику, може вважатися найбільш доцільною. 6.4. Вибір стратегічної альтернативи. Після вищевикладених етапів підприємство здійснює вибір однієї з декількох стратегічних альтернатив. У кожного підприємства існує певна кількість стратегічних альтернатив, обумовлена сформованою ситуацією еквіфінальності (тобто існування різних шляхів дослідження успіху в одній і тій самій ситуації) на підприємстві [18, 19, 20]. Л. Берталанфі визначає останню як можливість досягнення стратегічних цілей підприємства різними способами або досягнення однаково стійкого стану з різних вихідних положень [80]. Від складеної ситуації еквіфінальності залежить можливість суб’єкта господарювання утримувати стійкість в умовах нестабільності середовища за рахунок варіювання прийнятними моделями дій на ринку. Таким чином, альтернативність у стратегічному виборі пов’язана з об’єктивним існуванням багатоваріантності дій і можливостей досягнення цілей підприємства, які є незалежними одна від одньої на шляху вирішення сформованих проблем. При цьому підприємство має здійснити оцінку обраної стратегії з погляду правильності врахування при виборі стратегії основних факторів, що визначають можливості здійснення стратегії. Ця оцінка повинна відповідати на запитання: чи обрана стратегія актуальна для сучасних умов господарювання, чи приведе обрана стратегія до досягнення підприємством своїх цілей, чи сформує реалізована стратегія перспективи для подальшого розвитку підприємства тощо. Для вирішення цих питань необхідно визначити й оцінити критерії, які допоможуть правильно вибрати стратегію. Критерій – це головна відмітна риса й визначальна міра при виборі стратегії. Тобто це той індикатор, що дозволяє зробити свій вибір на користь певної стратегії або змінити існуючу стратегію. Критерії можуть бути об’єктивними або суб’єктивними, кількісними або якісними. Для однієї мети можуть бути використані як один, так і система критеріїв. 40 Критерії вибору стратегії: 1. Реакція на можливості й загрози зовнішнього середовища. 2. Отримання конкурентних переваг: - використання сильних сторін підприємства, слабких сторін конкурентів; - нейтралізація слабких сторін підприємства, сильних сторін конкурентів. 3. Відповідність цілям підприємства: - досягнення довгострокових показників; - відповідність цілей і місії. 4. Здійснення стратегії: - достатність існуючих ресурсів; - сукупність стратегії із внутрішньою організацією. 5. Врахування взаємозв'язку з іншими стратегіями: - досягнення портфельного балансу; - визначення здійсненності стратегії; - використання ефекту синергізму. Метою керівництва на даному етапі є вибір стратегічної альтернативи, що максимально підвищить довгострокову ефективність підприємства. 7. На етапі розробки стратегії у вигляді бізнес-плану дається узагальнена оцінка дії всіх факторів, визначається позиція підприємства на ринку, напрямки стратегічної сегментації, особливості управління стратегічним набором, виявляються ситуації і стратегічні завдання, можливі способи їх вирішення. 8. Реалізація стратегії включає такі кроки: - розробка (дослідження, вдосконалення) організаційної структури, яка призначена для розподілу обов’язків і відповідальності за виконання певних завдань з метою забезпечення виконання стратегії; - вибір (перегляд, вдосконалення) системи управління підприємством, 41 встановлення методів її адаптації до вимог стратегії; - розробка внутрішньої і зовнішньої політики й тактики підприємства; - побудова механізмів забезпечення стратегічного управління підприємством; - розробка плану дій у непередбачуваних обставинах. Після вибору стратегії настає етап її здійснення з метою отримання запланованих результатів. Вимоги до процесу стратегічного управління на етапах розробки і реалізації стратегії мають свою специфіку. Якщо успішний вибір стратегії залежить від бачення бізнесу, адекватності аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища, підприємницького мистецтва й досвіду, то реалізація стратегії вимагає вирішення різних управлінських завдань і визначається наявністю відповідних навичок, лідерства, мотивації, гнучкості мислення і швидкості реакції на зміни середовища. Складність виконання стратегії визначається великим колом управлінських обов’язків, сукупністю альтернативних варіантів дій, які можуть змінюватись залежно від ситуації, цілеспрямованістю і миттєвістю реакції на зміни, правильністю розподілу повноважень, завдань і відповідальності, здатності розв’язання виникаючих конфліктів тощо. Реалізація стратегії є найменш формалізованим етапом стратегічного управління і найбільш невизначеним з погляду кінцевого результату. Але все таки існують певні базові вимоги щодо технології управління цим процесом [3, 4, 11, 18, 89]: - встановлення пріоритетності завдань стосовно розподілу ресурсів, формування організаційних відносин, забезпечуючих систем тощо; - досягнення відповідності між обраною стратегією і організаційною структурою підприємства, системою стимулювання і мотивації, цінностями, переконаннями, традиціями поведінки в колективі та ін.; - приведення у відповідність з обраною для реалізації стратегією підходу до управління і політики по відношенню до конкурентів, споживачів та інших стейкхолдерів (груп впливу). 42 На етапі реалізації може виникати багато проблем зі слідуванням запланованим діям, які мають об’єктивні причини: перехід від проектування до практики управління стратегічним процесом, певне старіння окремих аспектів планів внаслідок тривалого проектування, зіткнення зі складністю і непередбачуваність оточення тощо. Центральне місце в процесі розробки й реалізації стратегії підприємства займає бізнес-планування, оскільки складання стратегічного плану, в якому відображені прийняті стратегічні рішення та їх соціально- економічні наслідки, є способом формалізації стратегії підприємства. Основним результатом планування на підприємстві є не сама система планів, а визначення і узгодження цілей, завдань, стратегій, програм, проектів, які спрямовані на уточнення найбільш прийнятних дій і можливих реакцій на майбутні зміни середовища. 9. Контроль реалізації стратегії має на меті забезпечення якісного зворотного зв'язку через постійне відстеження одержуваних результатів, порівняння їх із цілями та підготовку висновків щодо ефективності діючої стратегії. Якщо контроль свідчить про недосяжність цілей, то це повинне служити сигналом для здійснення певних коригуючих заходів, які можуть стосуватися як процесу реалізації стратегії, так і зміни стратегії і навіть самих цілей. Таким чином, основою стратегічного управління підприємством виступають традиційні функції управління: стратегічне планування, організація і мотивація, контроль і регулювання. Метою стратегічного планування є розробка стратегії розвитку, тобто визначення і обґрунтування моделі дій, вибір певних альтернатив, що відповідають вимогам зовнішнього середовища, можливостям і цілям підприємства. Організація і мотивація спрямовані на забезпечення ефективного формування стратегії розвитку шляхом створення певних організаційно-методичних умов. Особливої актуальності ця функція управління набуває в умовах кризи, коли при бракуванні ресурсів, особливо фінансових, необхідне проведення 43 відповідних змін і подолання наявного опору з боку персоналу. В такій ситуації важлива обґрунтована і здійсненна мотивація працівників, яка сприятиме їх активізації і максимальній віддачі творчих і інтелектуальних оцінити стратегію з метою визначення рівня досягнення цілей. Здійснення стратегічного контролю також забезпечує зворотний зв’язок: за умов виявлення певних відхилень між запланованими і фактичними результатами відбувається коригування стратегії, тобто реалізується така управлінська функція, як регулювання. Основні управлінські функції пов’язані в єдиному процесі стратегічного управління через встановлення певних зв’язків з метою прийняття управлінських рішень. Однією з важливих цілей процесу формування стратегії розвитку є забезпечення взаємодії внутрішнього і зовнішнього середовища.
|