|
Багатонаціональна (або багаторегіональна) конкуренція - це конкуренція яка, що має місце в рамках „країна-країна”. Бенчмаркинг (англ. Benchmarking) - підхід до планування діяльності компанії, що передбачає безперервний процес оцінки рівня продукції, послуг і методів роботи, що відкриває, вивчає і оцінює все краще в інших підприємствах з метою використання отриманих знань у роботі свого підприємства. Глобалізація конкуренції - результат еволюції процесів диференціації й інтеграції, які підкріплюються тенденцією стирання економічних границь. Глобальна стратегія – корпоративна стратегія підприємства однакова для всіх країн. Глобальний ринок — це міжнаціональний ринок, попит на якому можна задовольнити пропозицією одного базового товару, підтримуючи цей попит інструментами продажів і маркетингу. Диверсифікація – процес розширення сфеи діяльності підприємства. Основною метою такого кроку є розподіл ризиків та скорочення залежності підприємства від одного ринку або одного асортименту продукції. Диверсифікація може здійснюватися декількома способами, не виключаючи придбання інших підприємств, які вже обслуговують цільові ринки. Погрози – негативні тенденції і явища, які можуть привести за відсутності відповідної реакції підприємства до значного зменшення обсягу продажів і прибутку (зниження купівельної спроможності населення й підприємств, посилення конкуренції на ринку). Зовнішнє середовище – правила і норми здійснення і обмежень діяльності суб’єктів господарювання, продиктовані галуззю, регіоном, країною, світом, на яких підприємство не може мати прямої дії. Картель – об’єднання підприємств однієї галузі, які укладають угоду щодо різних питань комерційної діяльності (про ціни, ринки збуту, обсяги 273 виробництва і продажу, асортимент та ін.). Конкурентна перевага – наявність переваг у підприємства перед конкурентами, можливість запропонувати споживачам кращу ціну, якість, сервіс. Звичайно конкурентна перевага призводить до зниження цін, але в тих випадках, коли покупцям пропонується більше користі і більш висока якість, можна підвищувати ціни саме тому, що в підприємства є конкурентні переваги. Конкурентні стратегії – це потенційно складна для вивчення область, яка включає всі види діяльності підприємства, направлені на збереження конкурентної переваги на ринку. Кооперативні стратегії – включають конкурентні стратегії, побудовані на взаємодопомозі між підприємствами. Відомо, що будь-які кооперативні стратегії можна розглядати як стратегічні союзи (strategic alliances). До стратегій такого типу відносяться: - погодження або союзи між двома або декількома підприємствами; - прагнення виконувати поставлені завдання; - факт, що союз є взаємовигідним. Конгломерат – організаційна форма інтеграції суб’єктів господарювання, що об’єднує під єдиний фінансовий контроль мережу різнорідних підприємств, не зв’язаних виробничим ланцюгом. Консорціум – тимчасовий союз господарсько незалежних підприємств, метою якого є їх скоординована підприємницька діяльність (найчастіше утворюється для високоякісного виконання замовлень і проектів шляхом консолідації зусиль і коштів учасників). Концерн – об’єднання самостійних підприємств, зв’язаних через систему участі, виробниче співробітництво, фінансові зв’язки, угоди про загальні інтереси, патентно-ліцензійні угоди. Маркетингова стратегія – відноситься до окремих процесів, які приймаються маркетинговими підрозділами підприємства, щоб досягти специфічних цілей або виконати конкретні завдання. Стратегія маркетинга 274 також охоплює питання вкладення ресурсів з метою розвитку та підтримки ринкових можливостей підприємства. Мікросередовище – це середовище, в якому знаходяться зовнішні по відношенню до підприємства сторони, зацікавлені в його діяльності (stakeholders) й безпосередньо контактуючі з підприємством. Це групи, які мають значний вплив на діяльність підприємства. До них можна віднести партнерів, провайдерів фінансів, регулятивні органи, державу й конкурентів. Місія – це генеральна мета підприємства, чітко виражена причина його існування, яка стосується його довгострокової орієнтації на будь-який вид діяльності й відповідне місце на ринку. Місія формується перш за все з точки зору підвищення соціальної ролі підприємства. Можливості – позитивні тенденції і явища зовнішнього середовища, які можуть привести до збільшення обсягів продажів і прибутку (зниження податків, зростання доходів населення і підприємств, ослаблення позицій конкурентів). Портфельна стратегія – це аналіз портфелів підприємства або його стратегічних бізнес-одиниць, а не вивчення самих продуктів окремо. В основному для цього застосовують дві моделі: бостонська матриця „зростання-частка ринку” або матриця сортування, розроблена компанією „Genersl Electric”, або бізнес-фільтр. Мета цих моделей – розібратися в портфелі підприємства і в тому, чи є необхідність в змінах. Потенціал людський - складне поняття, що характеризується чисельністю населення, режимом його відтворення, статевовіковою структурою, особливостями системи розселення, рівня урбанізації, рівнями освіти і професійної кваліфікації, доходів і витрат, життєвим рівнем населення, забезпеченістю соціальними послугами тощо. Потенціал підприємства - ресурси, які є в розпорядженні, можливості їх використання у процесі створення певних благ (товарів, послуг) та спрямованість на досягнення цілей суб’єкта господарювання. 275 Потенціал регіону ресурсний – потенціал, який найбільш повно відображає цільову функцію даного поняття, акцентує увагу на ресурсах як основі забезпечення розвитку регіону. Пул – форма об’єднання підприємств, при якій прибуток всіх учасників надходить у загальний фонд і розподіляється між ними в установленій пропорції. СЗГ – це окремий сегмент зовнішнього оточення підприємства, що має свої відзначні характеристики, на який воно має або хоче одержати вихід. СЗГ має певні кількісні і якісні характеристики, до основних з яких належать: Синдикат – об’єднання однорідних промислових підприємств, створене з метою організації продажу через загальну збутову мережу, з суб’єктами якої кожний з учасник укладає угоду на однакових умовах. Синергія – це користь, яку можна отримати від об`єднань декількох підрозділів підприємства замість того, щоб надати їм можливість працювати незалежно одне від одного. Іншими словами, підприємства будуть прагнути згрупувати взаємодоповнюючі види діяльності в ситуаціях, коли вирогідність співробітництва висока. Це означає, що всі учасники можуть отримати користь, особливо якщо загальна робота або діяльність створює основи для союзу. Стратегічне управління - це реалізація концепції, в якій поєднуються цільовий та інтегральний підходи до діяльності підприємства, що дає можливість встановлювати цілі розвитку, порівнювати їх з наявними можливостями (потенціалом) підприємств та приводити їх у відповідність шляхом розробки та реалізації системи стратегій («стратегічного набору»). Стратегічний аналіз - це комплексне дослідження позитивних і негативних факторів, які можуть вплинути на конкурентний стан підприємства в перспективі, а також на можливості з досягнення його стратегічних цілей 276 Стратегічний менеджмент - це дієва, зорієнтована система, яка включає процес реалізації стратегії, а також оцінку і контроль її виконання, забезпечує створення та підтримання стратегічної відповідності між цілями підприємства, його потенціалом і можливостями у зовнішньому середовищі. Стратегічні альтернативи (лат. alternare — чергуватися, від alter — один з двох) — комплекс обґрунтованих самостійних стратегій, спрямованих на досягнення стратегічних цілей підприємства на основі використання наявних ресурсів. Стратегічні альянси (СА) – це різні міжфірмові союзи, які створюються для спільного вирішення орієнтованих на глобальний ринок конкурентних завдань у тій або іншій області, але що дозволяють продовжувати суперництво в інших сферах. СА є більше гнучким видом управлінських стратегій у порівнянні із трансграничними СІП, як правило, вони не пов'язані зі зміною структури власності фірм – учасників; у рамках СА компанії мають широкий вибір партнерів для укладання стратегічних альянсів і можуть використовувати інші організаційні форми ділового співробітництва. Стратегічні господарюючі центри (або інакше – СГЦ) – внутрішньофірмовий структурний підрозділ, відповідальний за стратегію розвитку в одній або декількох СЗГ, на який покладають відповідальність за вибір стратегічних напрямків діяльності та відповідальність за реалізацію прибутку. Стратегічні родини - узагальнююча форма підприємництва компаній, які не конкурують одна з одною, мають взаємодоповнюючу управлінську стратегію, залежать одна від одної у процесі досягнення успіху на ринку. Як приклади стратегічних родин можна навести відносини „замовник-постачальник” і зв'язок між виробляючими компаніями й обслуговуючими їхніми банками. Стратегічний контроль — це особливий вид управлінської діяльності на підприємстві, що полягає у спостереженні й оцінці 277 проходження процесу стратегічного управління, який забезпечує досягнення поставлених цілей та виконання обраних стратегій через встановлення стійкого зворотного зв’язку. Стратегічний набір підприємства — це, своєрідний перелік найефективніших способів досягнення цілей на даному етапі розвитку підприємства. Стратегія НДДКР — це стратегія створення та використання нововведень різних типів, що, зрештою, і забезпечує підприємству стратегічний розвиток. Трест – об’єднання в єдиний виробничий комплекс підприємств, які втрачають виробничу, комерційну і юридичну самостійність. Фінансово-промислова група – інтегрований комплекс, в рамках якого відбувається об’єднання промислових і торгових підприємств та фінансово- кредитних установ для здійснення координованої виробничо-господарської діяльності з метою вирішення загальних завдань. Функціональна стратегія — тип забезпечуючої стратегії у стратегічному наборі, що визначає стратегічну орієнтацію певної функціональної підсистеми управління підприємством, яка забезпечує їй досягнення цілей, а також (за наявності взаємопов’язаних обгрунтованих функціональних страте-гій) керованість процесами виконання загальних стратегій та місії фірми. Ціль - конкретний кінцевий стан або результат, який бажало б отримати підприємство в результаті своєї діяльності. Економічний потенціал регіону – сукупна здатність галузей народного господарства регіону виробляти продукцію, здійснювати капітальне будівництво, перевезення вантажів, надавати необхідні послуги населенню.
|