|
Трансграничні злиття і поглинання Міжнародні стратегічні альянси: межфірмові союзи без зміни структури власності Стратегічні родини: узагальнюючі зв'язки Міжнародні переплетення Трансплантації: винесення в приймаючу країну окремих виробництв Інвестування «з нуля»: створення нового підприємства Неакціонерні форми інвестицій: продаж ліцензій, „ноу-хау”, франчайзинг, будівництво „під ключ”, надання управлінських послуг, обмежені договори . 162 у різних країнах; можливості в галузі маркетингу; диверсифікованість, що дозволяє скоротити державні й комерційні ризики; досвід управління в декількох країнах; економія на масштабі виробництва, швидке досягнення „критичної маси” на певних ринках. Ці стратегії є відповіддю транснаціонального капіталу на процеси, що відбуваються у світі. Зокрема, подальша лібералізація світової торгівлі спонукає ТНК вишукувати можливості для розширення ринкового простору, вирішувати проблеми надвиробництва, зниження збуту й доходів шляхом злиття з іншими компаніями. Стратегічні альянси (СА) – це різні міжфірмові союзи, які створюються для спільного вирішення орієнтованих на глобальний ринок конкурентних завдань у тій або іншій області, але дозволяють продовжувати суперництво в інших сферах. СА є більше гнучким видом управлінських стратегій у порівнянні із трансграничними СІП, як правило, вони не зв'язані зі зміною структури власності фірм – учасників; у рамках СА компанії мають широкий вибір партнерів для укладання стратегічних альянсів і можуть використовувати інші організаційні форми ділового співробітництва. Стратегічні родини є узагальнюючою формою підприємництва компаній, які не конкурують одна з одною, мають взаємодоповнюючу управлінську стратегію, залежать одна від одної в процесі досягнення успіху на ринку. Як приклади стратегічних родин можна навести відносини „замовник-постачальник” і зв'язок між виробляючими компаніями й обслуговуючими їхніми банками [6, 72]. Слід назвати також управлінські стратегії трансплантації – винесення в приймаючу країну окремих виробництв, інвестування з „нуля” (створення за рубежем повністю нового підприємства), а також неакціонерні форми стратегій експансії ТНК [62]: ліцензування; франчайзінг; управлінські контракти; надання технічних і маркетингових послуг; здача підприємств „під ключ”; обмежені договори по створенню спільних підприємств та ін. 163 Однією з розповсюджених управлінських стратегій ТНК є міжнародне міжкорпоративне співробітництво. Вибір стратегії співробітництва залежить від інвестиційного режиму приймаючої країни для ПІІ, можливості об'єднати технологічний потенціал партнерів без злиття всіх видів діяльності в єдиному корпоративному об'єднанні, а також від характеру конкуренції передбачуваних партнерів на світовому ринку. Партнерство в будь-якій формі є найбільш швидким шляхом здійснення глобальної стратегії ТНК і подолання перешкод у їхній діяльності. Для діяльності на глобальних ринках ТНК може обрати одну або кілька стратегічних можливостей, зокрема: мінімізацію витрат; підтримку найнижчої ціни на продукт; стратегію глобальної диференціації продукції; глобального фокусування, (визначення однієї ринкової ніші як фокуса діяльності в різних країнах); стратегію збутових мереж; надання ліцензій на торговельну марку, технологію, виробництво й реалізацію продукції [62]. Комплексну управлінську стратегію ТНК визначають як засновану на глобальному підході, що передбачає оптимізацію результату для корпорації в цілому. Її суть полягає в значному підвищенні ролі регіональних управлінських структур. Така політика дає можливість ТНК координувати виробничу й фінансову активність закордонних філій і дочірніх фірм. Багатонаціональна управлінська стратегія передбачає більший ступінь незалежності філій ТНК від материнської компанії в здійсненні виробничої й збутової політики, адаптацію основної конкурентної стратегії до умов ринку й потреб споживачів у кожній з країн для збереження конкурентних переваг [62]. ТНК може також використовувати стратегію багатонаціональної диверсифікованості, що полягає в перенесенні певного виду бізнесу в країни, умови яких привабливі для підприємства. Взаємозв'язок основних факторів формування глобальних стратегій ТНК, їх видів і шляхів здійснення, подано на рис. 3.4 [48]. 1 Рис.3.4 – Формування глобальних управлінських стратегій ТНК ГЛОБАЛЬНА СТРАТЕГІЯ (стійке домінування на глобальних ринках) КОМПЛЕКСНА (підвищення ролі регіональних структур) Стратегія збутових мереж Стратегія мінімізації витрат Стратегія глобальної диференціації продукції БАГАТОНАЦІОНАЛЬНОЇ ДИВЕРСИФІКОВАНОСТІ (перенесення бізнесу в інші країни) МІЖНАЦІОНАЛЬНА (облік умов і споживачів національних ринків) Стратегія мінімізації ціни на продукт Стратегія глобального фокусування ринкової ніші Стратегія використання технологій Стратегія торговельної марки Умови кредитування й фінансування експортних операцій у приймаючих країнах Вартість ресурсів Рівень оподатковування і курси валют у приймаючих країнах Технологічний прогрес Фактори формування Шляхи здійснення Розвиток інтеграційних процесів Інвестиційна політика Інтереси ТНК в Україні охоплюють такі галузі, як телекомунікація, електроенергетика, нафтохімічна промисловість, виробництво господарських товарів і засобів гігієни, громадське харчування. До позитивних сторін приходу ТНК в Україну слід віднести посилення конкуренції на внутрішньому ринку, що змушує національних виробників поліпшувати якість і асортимент власної продукції, а також створення додаткових робочих місць. Негативною стороною діяльності ТНК є загальна тенденція виносити в інші країни „брудні” виробництва (первинну переробку), за винятком телекомунікацій. Крім того, ТНК прагнуть захопити владу на найбільш прибуткових й швидкозростаючих ринках шляхом їх олігополізації.
|