Міжнародна торгівля — це сфера міжнародних товарно-грошо­вих відносин, яка є сукупністю зовнішньої торгівлі усіх країн світу.

Стосовно однієї країни зазвичай використовується термін зов­нішня торгівля держави, стосовно торгівлі двох країн — міждер­жавна, взаємна, двостороння торгівля, а щодо торгівлі усіх країн одна з одною — міжнародна, або світова, торгівля.

Часто під міжнародною торгівлею розуміють торгівлю як това­рами у матеріально-речовому вигляді ("видимі товари"), так і по­слугами ("невидимі блага"), які відрізняються від видимих товарів деякими параметрами.

Міжнародна торгівля складається із двох зустрічних потоків то­варів — експорту та імпорту і характеризується торговим сальдо та торговим оборотом.

Експорт — це продаж та вивезення товару за кордон.

Імпорт — це купівля та ввезення товару з-за кордону.

Зовнішньоторговельне сальдо — різниця вартісних обсягів екс­порту та імпорту.

Зовнішньоторговельний оборот — сума вартісних обсягів експорту та імпорту.

За прийнятими у світі стандартами статистики міжнародної тор­гівлі головною ознакою для визнання торгівлі міжнародною, про­дажу товару — експортом, а купівлі — імпортом є перетин товаром митного кордону держави та фіксація цього факту у відповідній митній звітності. Наприклад, якщо обладнання продано (а за суттю, передано) американським підрозділом Coca-Cola українському підрозділу, то це вважається експортом США та імпортом України, навіть незважаючи на те, що власником товару залишилась амери­канська компанія Coca-Cola.

Експорт та імпорт є двома ключовими поняттями, які характе­ризують міжнародний рух товарів і використовуються для всебічного аналізу міжнародної торгівлі та для практичних потреб. Вивільнення робочої сили Торго­вельне сальдо та оборот, як їх похідні, мають вужче аналітичне та практичне значення.

Якщо виходити із передумови балансу попиту та пропозиції, то відносно світового ринку можна зробити такі висновки:

Ø      світовий ринок — це сфера міжнародного балансу попиту та пропозиції на товари, які експортуються та імпортуються країнами;

Ø      обсяги експорту визначаються обсягами надлишкової пропо­зиції товару, обсяги імпорту — обсягами надлишкового попиту на товари;

Ø      факт наявності надлишкової пропозиції та надлишкового по­питу на міжнародному ринку встановлюють, порівнюючи внутрішні рівноважні ціни на однакові товари у різних країнах;

Ø      ціна, за якою здійснюється міжнародна торгівля, знаходиться між мінімальною та максимальною внутрішніми цінами рівноваги, які існують у країнах до початку торгівлі;

Ø      з одного боку, зміна світової ціни веде до зміни кількості то­варів, які експортуються та імпортуються на світовому ринку, з іншо­го — зміна кількості експортованих та імпортованих товарів при­водить до зміни світової ціни.

У теорії міжнародної економіки товар розглядають не як продукт виробництва, а як об'єкт попиту і пропозиції. При цьому найважливішими аспектами є обіг і споживання, що повинні діяти із-за кордону. Якщо певного з цих атрибутів нема, товар стає звичайною річчю і перестає бути предметом міжнародної економіки.

У сфері міжнародної торгівлі прийнято ділення товарів на торгові і неторгові. До торгових належать товари, які можуть переміщати між країнами. Неторговими товарами вважають такі, які використовують у тій країні, де їх виробляють, і не переміщають між країнами. Як видно з таблиці, до торгових товарів належать продукти сільського господарства, обробної промисловості  та. ін. До неторгових товарів належить значна частина будівельної продукції, а також багато видів послуг: освіта, охорона здоров'я, комунальні послуги і т. д. Наприклад, ціна масажу або жіночої зачіски в Україні набагато нижча, ніж у США. Однак найбагатшим американцям не спаде на думку літати в Україну, щоб тут зекономити на цих послугах.

Таблиця. Торгові і неторгові товари за класифікацією ООН

До сучасних класичних моделей концепція торгових і неторгових товарів була включена лише наприкінці 50-х років, хоча ще представники класичного напрямку економічної думки розрізняли їх, вважаючи, що готові продукти є торговими товарами, тоді як ті, що використані для виробництва, – неторговими товарами. Зрозуміло, що межі між торговим і неторговим товаром завжди умовні. Єдиний підхід для аналізу і наукових пошуків надає класифікація, яка прийняла Організація Об'єднаних Націй і яку визнають у всьому світі. Як видно з таблиці, вона складається з дев'яти великих груп.

Загальне визнання класифікації ООН не означає відходу від певних винятків. Вони існують, і досить суттєві. Хоча будівництво не є у своїй основній масі торговим товаром, достатньо подивитися на споруди музеїв, банків та інші, які реставрували, відремонтував або збудували іноземні фірми, особливо польські, турецькі, югославські, щоб переконатися у протилежному. Багато будов електростанцій, металургійних заводів, житлових будинків, які звели українські фірми і майстри, можна побачити за кордоном. Транспорт також значною мірою втягнуто у міжнародну торгівлю. Абсолютно неторговими послугами є лише ті, які надають або можуть надавати лише всередині країни (тролейбуси, трамваї тощо). Список винятків можна продовжити, їх треба враховувати при розробці моделей міжнародної економіки.

Торгові товари діляться на товари експорту та імпорту. Серед товарів експорту виділяють товари реального експорту і субститути експорту – ті вітчизняні товари, які в даний момент продають лише на внутрішньому ринку, але при бажанні можуть продавати й у Закордоні. Товари імпорту складаються з товарів реального імпорту і субститутів імпорту тих національних товарів, якими при бажанні можна замінити іноземні.

Не весь асортимент товарів торгівлі можна реалізувати на міжнародному ринку через недостатню конкурентоспроможність деяких з них. Наприклад, автомобіль «Таврія» або телевізор «Електрон» мають такі споживчі якості, на які за кордоном нема попиту. Цю ситуацію можна поліпшити, якщо здійснити комплекс заходів для зниження витрат і підвищення якості продуктів.

Отже, деякі товари є іммобільними через свою структуру (місцеві послуги) або через високі транспортні витрати (скажімо, квартири). У такому разі йдеться про неторгові товари. Торговими товарами є продукти, якими обмінюються між країнами, тобто експортні та імпортні товари; або товари-субститути експорту й імпорту. На відміну від торгових товарів, внутрішній попит на неторгові товари необхідно через внутрішню пропозицію.

Якщо зростає ціна на неторгові товари щодо торгових товарів, то в результаті збільшення попиту на користь неторгових товарів, то галузь з виробництва неторгових товарів пов'язує більше факторів виробництва, які повинні вилучатись з галузі з виробництва торгових товарів. Сектор з виробництва торгових товарів має згортатись. За всіма правилами торгові товари є промисловими продуктами, а неторгові товари складаються з послуг (обмежені територією держави). При цьому при переміщенні уподобань на користь неторгових товарів відбувається деіндустріалізація.

Цікавий випадок деіндустріалізації подавався у літературі під заголовком «голландська хвороба». Суть справи полягала у тому, що у 60-х роках Нідерланди виявили великі запаси природного газу в Північному морі. Природний газ, який до цього вважався неторговим товаром, після відкриття нових родовищ газу і зростання попиту на нього можна віднести до торгових товарів. Але чим більше добувалось і продавалось газу, тим більше зростав реальний курс гульдена і занепадав експорт інших промислових товарів. Це відбувалося тому, що фактори виробництва перетікали з виробництва традиційних торгових товарів у виробництво неторгових товарів (видобування газу). Споживання неторгових товарів зростало. Видобування газу вимагало щораз більше капіталу, технологій, робочої сили. Але єдиний спосіб покрити попит на неторгові товари — збільшення їх виробництва. Це можна зробити лише за рахунок скорочення випуску торгових товарів, що і відбулось. Ресурсний бум також спостерігався у Норвегії та Великобританії (нафта) і Австралії (природна сировина).

Отже, світовий ринок — це сфера сталих товарно-грошових відно­син між країнами, які базуються на міжнародному поділі праці та інших факторів виробництва. Світовий ринок проявляється через міжнародну торгівлю, яка є сукупністю зовнішньої торгівлі усіх країн світу та складається із двох зустрічних потоків товарів — експорту та імпорту.