|
|
МОДЕЛЮВАННЯ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА НА РИНКУ ТОВАРІВ
|
Графічний аналіз споживчого вибору між двома благами за допомогою
кривих байдужості та бюджетної лінії можна значно наблизити до реальності, якщо
розглядати вибір між окремим благом і всіма іншими благами. Таке припущення
дещо змінює параметри моделі, а саме: по вертикальній осі відкладається
загальна сума грошей, що витрачається на придбання всіх інших благ, а по горизонтальній
— кількість блага Х. Тоді формула
бюджетного обмеження матиме вигляд:
Гранична норма заміщення благом Х витрат споживача на інші блага
виражається в грошовій формі й означає міру готовності пожертвувати можливістю
витратити бюджет на інші блага задля
споживання додаткової одиниці Х,
залишаючись на даній кривій байдужості.
Облік особового складу організації
Рішення споживача щодо придбання блага Х залежить від доходу, яким він розпоряджається в певний проміжок
часу. Зміни у доході (бюджеті) можуть привести до зміни кількості блага Х, що купується. Моделювання цього явища
здійснюється за допомогою переміщення бюджетної лінії паралельно самій собі
(нахил залишається без змін, оскільки незмінним є співвідношення цін) та знаходження
нового положення точок оптимуму (рівноваги) споживача. Крива, що проходить через усі точки рівноваги, які відповідають різним
величинам доходу, називається лінією «дохід—споживання»
(рис. 4.1).
Залежно від зміни доходу може змінитися і ставлення споживача до блага X: як до блага з нормальною споживчою
цінністю (повноцінного) або ж блага
з низькою споживчою цінністю (неповноцінного).
Споживання повноцінних благ при збільшенні доходу зростає, що зумовлює
додатний нахил лінії «дохід—споживання». Споживання неповноцінних благ при
збільшенні доходу скорочується, що зумовлює від’ємний нахил лінії
«дохід—споживання».
Об’єктивні й суб’єктивні чинники зміни потреб організації в персоналі
Якщо за незмінної величини бюджету
змінюється ціна блага Х, то
бюджетна лінія здійснює поворот навкруги
точки свого перетину з вертикальною
віссю, досягаючи більш віддалених кривих байдужості. Всі точки
оптимуму, які утворюються дотиком
бюджетної лінії, що повертається, до кривих
Лінія
«дохід—споживання» може бути використана для побудови лінії Енгеля, яка показує взаємозв’язок доходу споживача і кількості придбаного блага Х байдужості, визначають лінію «ціна—споживання». Вона показує, як реагує споживач на зміну ціни одного із
благ. Різновид такого взаємозв’язку, в свою чергу, залежить від пов’язаності
благ у споживанні. Для благ-замінників лінія «ціна—споживання» має від’ємний нахил,
а для доповнюючих благ — додатний (рис. 4.3 і 4.4).
Лінія «ціна—споживання» може бути використана для побудови лінії
індивідуального попиту шляхом встановлення графічної відповідності певних
оптимальних кількостей даного блага і цін цього ж блага (рис. 4.5).
Реакція споживача на зміну ціни може бути поділена на два моменти. У відповідь
на зміну відносних цін споживач замінює блага, які відносно подорожчали, на ті,
які відносно подешевшали, — має місце ефект
заміни. У відповідь на зміну реального доходу споживач змінює обсяг благ
залежно від їх різновиду (повноцінні чи неповноцінні) — має місце ефект доходу. Якщо благо вважається
споживачем повноцінним, обсяг його споживання при зростанні ціни зменшується,
якщо неповноцінним — обсяг споживання збільшується.
Рішення про кількість, в якій варто споживати будь-яке благо, — це
результат зіставлення споживачем вигод і витрат. Виражаючи корисність блага в
грошових одиницях, отримуємо цінність блага.
Витрати споживання або вартість
даної кількості блага — це грошові кошти або ринкова ціна одиниці блага,
помножена на кількість одиниць блага. Вигода (цінність) перевищує витрати
(вартість), оскільки споживач готовий заплатити за попередні одиниці блага більш високу ціну, ніж ту, яку він реально
платить при купівлі.
Різниця між цінністю і вартістю блага називається споживчим надлишком (надлишком споживача).
Надлишок споживача можна розглядати як різницю між максимальною ціною,
яку споживач заплатив би за кожну кількість блага Х, і ринковою вартістю цієї кількості.
|
|
|