|
Всього матеріалів в каталозі: 1269 Показано матеріалів: 1201-1250 |
Сторінки: « 1 2 ... 23 24 25 26 » |
За правилами ГАТТ переговори про зменшення тарифів та інших
бар’єрів на шляху торгівлі мають вестися на взаємній і взаємовигідній основі.
Однак, Частина IV ГАТТ 1994 (яка містить положення про сприяння економічному
розвитку) передбачає - від країн, що розвиваються, не вимагаються внески в
торговельні переговори (у формі зменшених тарифів і взятих зобов’язань), які не
співвідносяться з потребами їхньої торгівлі, розвитку та фінансовим становищем.
Положення Частини IV доповнюються Загальним сприятливим положенням, де, поміж
іншим, стверджується, що спроможність країн робити внески та йти на поступки
на переговорах зростає з розвитком їхньої економіки. |
Уругвайський раунд сприяв усуненню великої кількості
обмежень в сільськогосподарському та промислових секторах, а також ліквідації
таких обмежувальних заходів, як добровільні експортні обмеження і змінне
мито. До дозволених кількісних обмежень відносяться:
·
обмеження, що накладаються згідно
з Угодою про текстиль та одяг;
·
обмеження, що накладаються
країнами, які мають проблеми з платіжним балансом, за умови, що вони
здійснюються відповідно до Статей XII та XVIII ГАТТ 1994 року та Домовленості
ГАТТ 1994 року щодо платіжного балансу (прийнятій під час Уругвайського
раунду);
·
обмеження, що накладаються
відповідно до інших положень ГАТТ , 1994 року щодо винятків, зокрема. Статті
XX.
Необхідно зауважити, що Угода про текстиль та одяг
передбачає, що країни, які створили обмеження (головним чином, розвинені
країни), повинні усунути їх за чотири етапи протягом 10 років до 1 січня 2005
року. Більше того, задля кращого доступу до ринку для текстильної продукції,
яка залишається під дією обмежень протягом перехідного періоду, Угода вимагає
обов’язкового зростання на певний відсоток розмірів квот, які передбачені
двосторонніми угодами. Ці правила передбачають спеціальний і більш сприятливий
режим для "малих постачальників” і найменш розвинених країн, зокрема, що
стосується базових рівнів квот, темпів зростання та вимог до гнучкості. |
Продукція,
імпортована з країн, що розвиваються, та найменш розвинених країн, згідно із
ГСП отримує дозвіл на ввезення на безмитній або преференційній основі. ГСП
стосується майже усієї промислової та окремих видів сільськогосподарської
продукції. Правову основу для таких преференційних режимів створює "Рішення про
сприятливий і диференційований режим, взаємність та повнішу участь країн, що
розвиваються” (прийняте 1979 року і загально відоме як "Загальне сприятливе
положення”). Однак, домовленості про ГСП:
·
мають вбудовані обмеження, на
кшталт квот по країнах: імпорт в межах квоти дозволяється на підставі
преференційного мита, за межами ж квоти обкладається митом згідно з РНС;
·
відмовляють у преференційному
доступі на ринок певній продукції з країн, що стали конкурентоспроможними
(критерій конкурентних потреб);
·
відмовляють у преференційному
доступі на ринок країнам, що розвиваються, які піднялись на вищий щабель
розвитку або тим, де порушуються права людини. Країнами, які піднялися на вищий
щабель розвитку, вважаються такі, що досягли певного доходу на душу населення. |
Угоди СОТ мають положення про поширення спеціального і
диференційованого (СіД) режиму стосовно країн, що розвиваються. Згідно з цими
положеннями вони отримують "більш сприятливий" режим ніж розвинені
країни. Ці положення можна поділити на три широкі категорії:
·
положення, що вимагають від країн
здійснення заходів з розвитку торгівлі країн, що розвиваються, та найменш
розвинених країн (НРК);
·
гнучкі підходи до взяття країнами,
що розвиваються, та найменш розвиненими країнами зобов’язань за Угодами СОТ;
·
положення про технічну допомогу
країнам, що розвиваються, та найменш розвиненим країнам в розбудові їх
спроможності втілювати Угоди.
Нижче наводиться ілюстративний та вибірковий опис характеру
та змісту найважливіших положень кожної з цих категорій. |
На початку 60-х років минулого сторіччя більшість країн що
розвиваються звільнилися юридично від колоніальної залежності від своїх
метрополій і почали провадити незалежну і суверенну зовнішню політику, в тому
числі і зовнішньоторговельну. Цей процес супроводжувався загостренням проблем
соціально-економічного розвитку, значна кількість яких була безпосередньо
пов’язана з труднощами інтеграції в світову господарську систему. Тому група
країн що розвиваються ініціювала внесення доповнень до положень ГАТТ, які були
підписані в 1947 р. В результаті цього у 1965 році до Генеральної угоди з
тарифів і торгівлі була додана Частина IV – Торгівля і розвиток, яка містить
спеціальні положення про дії, що можуть застосовувати розвинені країни з метою
сприяння торгівлі та розвитку менш розвинених країн. |
Серед сукупності методів нетарифного регулювання
міжнародної торгівлі особливе місце посідають інструменти валютного регулювання
внаслідок того, що дії урядів країн з метою проведення власної валютної
політики з застосуванням механізмів контролю за валютними потоками, обмінними
курсами тощо, дуже часто мають безпосередній і обмежуючий вплив на міжнародну торгівлю. |
Введення
спеціальних вимог щодо позначок про походження товару обумовлено необхідністю
захисту інтересів як споживачів, так і конкурентоспроможних виробників і
експортерів від фальсифікованих товарів, і так званих підробок, обсяги яких на
світовому ринку в останні десятиріччя значно збільшились. |
В
міжнародній торгівлі товарами методи оцінки їх вартості для митних цілей мають
дуже важливе значення внаслідок того, що від визначеної в митних документах
вартості залежить сума мита при застосуванні адвалорних, змішаних (як
адвалорних, так і специфічних), альтернативних (або адвалорних, або
специфічних) ставок мита. Тому збільшення вартості товарів при їх оцінці для
митних цілей в разі застосування навіть зазначених в Розкладі поступок ставок
мита може призвести до порушення принципу недискримінації в частині
національного режиму. Уряди більшості країн світу надають переваги використанню
адвалорних ставок мита, що обумовлені такими причинами: легкістю їх
міжнародного порівняння та ведення переговорів щодо зниження рівня; простотою
розрахунків і можливістю швидкої і точної оцінки розміру надходжень від сплати
мита; більшою їх пристосованістю до нарахування мита на дешеві і дорогі товари
однієї групи, порівняно зі специфічними ставками. Тому питання оцінки товарів
для митних цілей стосується всіх суб’єктів міжнародної торгівлі. Враховуючи це
СОТ приділяє належну увагу вдосконаленню системи митної оцінки товарів. |
Будь-які
збори, пов’язані з імпортом та експортом, що стягуються на кордоні, за винятком
тарифів та зборів, які приравнено до внутрішніх податків, відповідно до Статті
VIII ГАТТ "Збори та формальності, пов’язані з імпортом та експортом” мають
відповідати таким вимогам:
-
бути співставними за своїм розміром
з вартістю наданих послуг (тобто не перевищувати її);
-
не повинні мати на меті непрямий
захист вітчизняних товарів;
-
не повинні являти собою
оподаткування імпорту та експорту у фіскальних цілях. |
Крім
ГАТТ положення щодо свободи транзиту в сучасному міжнародному праві зафіксовані
ще в декількох міжнародних документах: Хартії економічних прав і обов’язків
держав (ООН, 1974 р.), Конвенції щодо транзитної торгівлі
внутрішньоконтинентальних країн (1964 р.) та Конвенції ОНН з морського права
(1982 р.). Стаття V ГАТТ проголошує свободу транзиту наступним чином: "повинна
існувати свобода транзиту через територію кожної сторони за маршрутами,
найбільш зручними для міжнародного транзиту, для транзитного руху на територію
інших сторін чи з територій інших сторін. Не повинна робитися жодна різниця,
основана на прапорі суден, місця походження, відправлення, в’їзду, виїзду чи
призначення або на будь-яких обставинах, що стосуються власності на товари,
судна чи інші транспортні засоби”. [1. с.443-444] При цьому під "транзитним
рухом” або "транзитом” в термінах ГАТТ розуміють: переміщення товарів або
транспортних засобів через територію країни, яке може включати перевантаження,
складування, дроблення чи зміну виду транспорту і "є лише частиною повного
шляху, який починається і завершується за межами кордонів сторони, через
територію якої проходить рух”.
|
Однією з необхідних умов ефективного функціонування
міжнародної торговельно-економічної системи є баланс між цілями національних
торгових політик країн-членів СОТ та вимогами багатосторонніх угод і
зобов’язаннями за ними. З метою досягнення такого балансу як в документах ГАТТ,
так і в наступних угодах СОТ були передбачені виключення з принципу
недискримінації, що є проявом гнучкості як самих положень ГАТТ, так і прагнення
членів організації щодо досягнення гармонійності (або принаймні уникнення
протиріччя) між багатосторонніми торговельними правилами та цілями торговельних
політик національних урядів. Ці виключення стосуються як режиму найбільшого
сприяння, так і національного режиму. |
Позиція
СОТ, а раніше ГАТТ полягає у забороні застосування урядами країн-членів
кількісних обмежень. З цього положення починається Стаття ХІ "Загальне
скасування кількісних обмежень”: "ніякі заборони чи обмеження, крім мит,
податків, чи інших зборів, чи то у формі квот, імпортних або експортних
ліцензій чи інших заходів, не повинні встановлюватися або застосовуватися
будь-якою стороною щодо імпорту або експорту будь-якого товару”. |
Доступ
до зарубіжних ринків є необхідною умовою збільшення обсягів експорту,
диверсифікації товарної і регіональної структур, динамізації міжнародного
торговельного обміну в цілому. Тому принцип доступу до ринку вважається
фундаментальним в забезпеченні успішного функціонування міжнародної торговельно-економічної
системи. Слід зазначити, що сам принцип доступу до ринку має комплексний
характер і об’єднує декілько підпорядкованих концепцій, таких як баланс прав та
обов’язків, мінімізація або ліквідація переваг, що утворилися за рахунок
використання країною винятків з принципу недискримінації або більш ліберальних
умов вступу до організації, а також концепцію прозорості. |
Угода
СОТ є різновидом зв’язаного контракту, згідно якого члени багатосторонньої
торговельної системи добровільно застосовують "договірну рівновагу”, тобто
еквівалентність прав і обов’язків, яка розглядається не тільки як елемент
недискримінації, а й метод досягнення взаємних інтересів. |
Принципи недискримінації фактично формується двома
положеннями: режимом найбільшого сприяння (РНС) та національним режимом.
Сутність режиму найбільшого сприяння викладена в Статті І
ГАТТ "Загальний режим найбільшого сприяння”. [1. с.438-439] Скорочено РНС
означає, що будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються
одній країні повинні бути негайно і безумовно надані всім членам СОТ. А ще
точніше можна сказати, що більш сприятливі умови, надані товару певної країни
(незалежно від того є країна членом СОТ чи ні) повинні надаватись подібним
продуктам всіх членів СОТ. Причому це положення стосується як імпорту, так
експорту і транзитних торгових операцій. А подібними вважаються товари які є
ідентичними, або дуже схожими за основними характеристиками на товар, якому
надано РНС. Важливо зазначити, що режим найбільшого сприяння поширюється не тільки
на мита і митні збори при експорті та імпорті, а й на: міжнародні платежі за
імпорт або експорт; методи стягнення мит, митних зборів та платежів; внутрішні
податки та збори відносно імпортованих товарів; митні процедури (правила і
формальності щодо процесів імпорту та експорту товарів); закони, правила,
норми, що регулюють умови реалізації імпортних товарів на внутрішньому ринку;
широкий спектр заходів нетарифного регулювання. |
Угоди Світової організації торгівлі є міжнародними
правовими документами, що детально регламентують всі можливі процеси і дії
стосовно предмету кожної конкретної угоди. Розглянуті вище угоди стосуються
різних аспектів міжнародної торгівлі, але всі вони розроблені з урахуванням
ключових принципів функціонування міжнародної торговельної системи. При цьому
під принципами розуміються основні, вихідні положення, правила діяльності. |
Світова організація торгівлі є
одночасно і організацією, і комплексом міжнародних правових документів,
своєрідним багатоаспектним багатостороннім торговельним договором, що визначає
права і обов’язки урядів країн-членів в сфері міжнародної торгівлі та
формування національних торгових політик. |
Інституціональні
засади функціонування СОТ викладені в Марракеській угоді про заснування Світової організації торгівлі, структура та основний зміст
якої представлені в наступній таблиці. |
Світова організація торгівлі була створена згідно рішення
Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів і почала діяти з
1995 р. Вона є наступницею Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ –
General Agreement on Tariffs and Trade GATT), укладеної одразу після Другої
світової війни. ГАТТ, в свою чергу, має передісторію виникнення та історію
розвитку до часу трансформації в СОТ. |
Фінська школа менеджменту за останні два десятиліття досягла
міжнародного рівня |
Управлінська політика Швеції спирається на теоретичну концепцію, яка являє собою так звану модель
"державного благоустрою". |
З середини 60-х років XX ст. в Академії управлінських
кадрів у м.
Бад-Гарцбурзі під керівництвом Райнхарда Хена поетапно була розроблена модель управління
під назвою "Модель Гарцбур-га". |
Менеджмент як діяльність зародився в Сполучених Штатах
Америки в останній чверті XIX ст. Тоді це була єдина країна,
де підприємницька діяльність людини не залежала від її походження, національності, стану чи
віросповідання. |
Японський менеджмент вивчають і наслідують не лише в
країнах Азії, а й
Америки та Європи. Причиною цього є швидка відбудова й динамічний розвиток економіки Японії після другої світової
війни, вихід країни на передові економічні позиції в світі. Динамічний розвиток японської економіки завдячує застосуванню специфічної системи менеджменту.
Особливості системи управління
виробництвом у Японії зумовлені специфікою її природних умов та економічної системи, історичними, поведін-ковими та
культурними традиціями. |
Американський
національний стереотип (СІНА). |
Узагальнення досвіду навчання маркетингу та менеджменту в
провідних школах
бізнесу світу дає змогу виділити такі альтернативні підходи до навчання маркетингу,
менеджменту та ін.:
— кейс-метод Гарвардської школи бізнесу;
— метод досліджень Чиказької школи бізнесу;
— навчання за допомогою практикуючих менеджерів у Кейптаунському університеті (Південно-Африканська
Республіка);
— японський підхід
до навчання. |
Міжнародний менеджмент - особливий вид менеджменту, головними цілями якого є
формування, розвиток і використання конкурентних переваг фірми за рахунок можливостей
ведення бізнесу в різних країнах і відповідного використання економічних,
соціальних, демографічних, культурних та інших особливостей цих країн та міждержавної взаємодії (табл.1). |
Зовнішнє середовище, в якому
оперує фірма, принципово важливе для будь-якого бізнесу незалежно від його спрямованості та масштабів. Для міжнародного
бізнесу середовище має особливе значення - якщо у власній країні все "більш менш
знайоме", то з виходом
на міжнародний ринок фірма потрапляє часто в невідоме економічне, політичне, соціальне
й культурне середовище. |
Міжнародний бізнес - сфера
практичної реалізації міжнародних економічних відносин, здійснення глобальних виробничих, будівельних, торговельних,
сервісних програм та іншої діяльності господарськими суб'єктами двох або більше країн з метою
взаємовигідної
співпраці для отримання економічного прибутку та досягнення міцних позицій на ринку [7]. |
Усі розглянуті теорії міжнародної торгівлі та
багато інших теорій не здатні задовільно пояснити розвиток сучасних процесів
та структур у світовій економіці. Ці теорії не дають відповіді на запитання,
які останнім часом усе більше непокоять уряди та промислові кола будь-якої
країни: "Чому фірми, які знаходяться у певних країнах, досягають
всесвітнього успіху в певних сегментах ринку та конкретних галузях економіки?
Які вирішальні характеристики країн дають змогу фірмам цих країн завойовувати
та зберігати конкурентну перевагу в певних галузях, тобто конкурентну перевагу
країн?" |
Запропонована у 1966 р. Раймондом Верноном теорія міжнародного життєвого циклу
продукту враховує нереалістичність думки про універсальну доступність
будь-якої (зокрема нової) технології для кожного виробника будь-якої країни. Ця
теорія відображала реальність 60-х рр., коли розроблені для американського
ринку товари почали поступово розповсюджуватися в інших країнах. |
Модель
Леонтьєва є емпіричною перевіркою теорії Гекшера – Оліна. Для такої перевірки
необхідно виміряти наступні величини:
1.
забезпеченість
країни факторами виробництва;
2.
місткість
факторів виробництва в окремих секторах цих країн;
3.
товарні
потоки між країнами. |
У середині 20-х рр. шведські економісти-неокласики Елі
Гекшер (1879—1952) та Бертіл Олін (1899— 1979) розробили теорію співвідношення факторів виробництва, яка отримала назву теорії Гекшера — Оліна. Не
відмовляючись від трудової теорії вартості, вони доповнили її положенням, що у
створенні вартості беруть участь, крім праці, також й інші фактори
виробництва, такі як земля та капітал. |
Теорія абсолютних переваг набула подальшого розвитку в
працях Давіда Рікардо (1772 –1823). У книзі «Засади політичної економії і
оподаткування» (1817 рік) він висунув і обґрунтував теорію порівняльних
переваг. |
Відмінні від позицій меркантилізму погляди на
міжнародну торгівлю висунув Адам Сміт. Він довів, що добробут націй залежить не стільки від накопиченого багатства, скільки
від здатності виробляти кінцеві товари та послуги. |
Теоретичне розуміння законів торгівлі розпочинається з вивчення меркантилізму — теорії, яка дала змогу
вийти за рамки феодальних тверджень про самозабезпечення і започаткувала
обґрунтування ролі товару в умовах нової господарської системи та економічної
експансії одними країнами інших. |
У кожній країні існують свої традиції, норми поведінки і табу. Продавець
повинен добре ознайомитися з тим, що думають споживачі в різних країнах про певні
вироби і як вони користуються цими виробами. Необхідно визначити
національні культурні бар'єри
цільового ринку.
|
Різні країни дуже відрізняються своїм політико-правовим середовищем.
Перш ніж прийняти рішення про те, чи варто починати справу в якійсь конкретній
країні, варто розглянути щонайменше чотири
політико-правових фактори: ставлення до іноземних підприємців, політична стабільність,
монетарні правила та урядова бюрократія. Розглянемо кожен з них по черзі.
|
Для сучасного періоду
міжнародного економічного розвитку характерне широке залучення країн у міжнародні
взаємозв'язки. |
Головною зовнішньою
ознакою існування світового ринку є пересування товарів та послуг між країнами. |
Світовий ринок став закономірним результатом розвитку
внутрішніх і національних ринків товарів, які вийшли за межі державних
кордонів. |
Міжнародний поділ праці та міжнародне кооперування
стали основою для виникнення світового ринку. Його виникнення і становлення є
наслідком дуже тривалого історичного розвитку. |
Ефективність
дії ринкового механізму багато в чому залежить від бажань і волі людей. У
сучасному суспільстві вольові відносини його членів закріплюються в структурі
прав, морально-етичних норм, економічних стимулів і т. п., що в цілому
визначає поведінку кожної людини. Ці передумови ефективності ринкової
економіки, з одного боку, а з другого — її наслідки регулюються здебільшого
державою. В цілому, завжди існує система інституцій
— формальних і неформальних норм і правил поведінки, що розробляються та
встановлюються державою, суспільством і дають змогу індивідам структурувати та
координувати свою діяльність. Розглянемо послідовно найважливіші з них. |
Досі ми
вивчали різні характеристики окремих ринків продуктів і ресурсів, аналізували умови рівноваги як для
ринків, так і для окремих економічних агентів (домогосподарств, підприємств і
т. п.). Тобто ми займалися аналізом часткової
рівноваги: щодо окремих ринків — це вивчення рівноважних цін та обсягів
продукції під впливом тих факторів, які діють лише для даного ринку. |
Капітал є
ресурсом тривалого користування, що створюється з метою виробництва більшої
кількості товарів і послуг. Сутнісна риса капітального блага полягає в тому, що
воно є водночас і фактором виробництва, і продуктом. Коли йдеться про капітал
як про об’єкт купівлі-продажу на ринку ресурсів, то мається на увазі не весь
запас капітальних благ, наявний в економіці, а потік нового капіталу, що
з’являється в даний період у виробництві. Підприємства пред’являють попит не
просто на якісь матеріальні капітальні блага, а на тимчасово вільні грошові
засоби, які можна витрачати на зазначені блага і повернути, віддавши частину
прибутку від їх використання у майбутньому. Таким чином, якщо мова йде про
ринок капіталу, то мається на увазі ринок грошового капіталу. На ньому об’єкт
купівлі-продажу переходить з рук в руки тимчасово, а тому всі економічні форми
угод тісно переплетені з системою прав власності і дуже різноманітні.
Інструментами ринку капіталу можуть бути і безпосередньо кредитні ресурси, і
цінні папери (акції, облігації, векселі), і різні похідні контракти. |
Загальновідомо, що єдиного ринку ресурсів немає,
але існує сукупність взаємозв’язаних ринків — ринку праці, ринку капіталу, ринку
землі тощо. Вивчення кожного з цих ринків розпочинається з аналізу досконалої
конкуренції з подальшим розглядом ринкових структур з недосконалою
конкуренцією. |
Монополістична конкуренція — тип ринку, на якому діє велика кількість
невеликих постачальників, що конкурують між собою за продаж диференційованого
товару. |
лігопольна структура ринку
посідає проміжне місце між монополією та монополістичною конкуренцією, тому
деякі її ознаки не мають однозначного тлумачення, а саме:
· на ринку діє невелика кількість підприємств;
· окреме підприємство може
пропонувати на ринку однорідний або диференційований продукт;
· підприємства мають неоднакову ринкову владу;
· вступ до галузі ускладнений через різні бар’єри;
· може мати місце нецінова конкуренція. |
|
|
|